14

Коли ми зайшли в особняк то тоді побачили незнайому жінку яка стояла та плакала.

Вона обернулась та подивилась на нас.

-Сахра, донечка...-вона підійшла та я одразу відійшов.

Еліф вже напружилась побачивши мою реакцію.

-зачекайте нас тут.-відволікла Еліф.-Гедіз, ходімо.

Вона натякнула щоб я йшов позаду,  до кімнати Сахри.

Вона відчинила двері та розтелила ліжко, я поклав Сахру та вкрив ковдрою.

-гаразд, Еліф, поки Сахра відпочиватиме будь з нею.-я.

-добре, брате.-вона посміхнулась та я вийшов.

Жінка все ще стояла, але її ноги майже не тримали її.

-сідайте.-вказав я на диван.

Вона присіла та тривожно дивилась на мене.

-хто ви? Що ви тут робите?-запитав я.

-я..я мати Сахри, я прийшла забрати свою донечку.-жінка.

-як? Але Сахра казала що вас вбили?-заперечно перебив я.

-це все придумав мів чоловік, який наповнений ненавистю та агресії, я була вимушена так зробити.-жінка.

-але забрати Сахру у вас не вийде.-висловився я.

-чому?-жінка.

-вона зараз в трагічному стані. Також для її безпеки вона буде тут, поруч зі мною.-роз'яснивши мені було шкода жінку.

Вона здригнулась від почутого, її очі наповнились сльозами.

-що трапилось що вона в такому стані? Що з моєю донечкою?-ледве не плакала жінка.

Двері кімнати Сахри відчинилися і з тої кімнати вибігла Еліф, та почала бігти по сходам.

-Гедіз! Гедіз, там Сахра заговорила, вона тебе кличе.-кричала Еліф.

~Сахра~

Я наче спала але з відкритими очима, я покликала Гедіза щоб поговорити з ним.

Двері відчинилися і кімната наче стала комфортніше завдяки людині.

-Сахра, сонечко, як ти?-Гедіз.

Він зачинив двері і підійшов до мене.

-вже краще, але..-відповіла я вказавши на одну річ.

-але що?-гедіз знатно затурбувався.

-мені снилась мама, вона стояла у лавандовому полі та посміхалася.-заспокоїла я.

-Сахра, в мене буде з тобою серйозна, розмова, я не знаю як тобі про це сказати, але не турбуйся, все буде так як скажеш ти.-він знову почав хвилюватися.

-я слухаю.-вже приготувалася.

Його очі бігали по моєму обличчю, наче не хотіли заглядати в очі.

-прийшла жінка, і каже що вона..що вона твоя мати...-гедіз.-якщо хочеш з нею поговорити то вона в низу, але якщо хочеш.

Він узяв мене за руку та подивився в очі, він заспокоював мене все більше і більше, але вибору я ще не зробила.

-я хочу поговорити з нею-без закінчення вирішила винести я.

-добре, я зараз її покличу, але якщо ти передумаєш ця жінка одразу вийде з цього особняку.-він винес начебто підтримку.

Я лише кивнула бо вороття вже не було..