6

-ти одружений на Бахар, і маєш ще право тримати мене тут?! Я не хочу бачити а ні тебе а ні їх. Я піду звідси.-казала я трішки додававши ненависть.

-ні, ти нікуди не підеш, це тобі ясно?-він вийшов, голосно грюкнувши дверями.

Я не знаю що мені ще тут робити крім того що спати, сидіти і дивитись у люстерко.

Не віриться що увесь цей час він брехав мені. Він брехав дивлячись мені не відводячи погляду дивився в мої очі.

Брехня випливає саме тоді коли ти починаєш вірити тому у що недавно не вірила. Але саме цій гарячій правді я не залишилась у не правді.

Двері хтось відкрив та відчинив їх. Глянувши на двері я побачила що на порозі стоїть дівчина така як я.

Вона зайшла і знову закрила двері.

-привіт, я Еліф, сестра Гедіза, слухай мені байдуже за що вони тобі містять, але я хочу допомогти тобі.-дівчина яку звали Еліф подивилась на мене і присіла біля мене.

-яка помста? Ти про що?-незрозуміла я.

-якщо ти не знаєш тоді не питай бо Гедіз мене вб'є.-еліф.

-як ти відчинила двері, в нього ж всі ключі?-запила я.

-таємниця, ти не голодна?-еліф.

-ні, не голодна, ти щось казала про допомогу.-я.-але ти не можеш нічого вдіяти.

-як ти знаєш тебе усі ненавидять, і тому якщо ти збіжиш всі будуть тільки раді окрім Гедіза.-еліф.

-добре, і що ти пропонуєш?-я.

Хтось голосно кликав Еліф, наче помітили що вона тут.

-мене кличуть, але знай Гедіза немає вдома, роби вигляд що нашої розмови не було і ти мене не знаєш, добре?-еліф.

-добре, не зачиняй двері, я спробую втекти.-попередила я наостанок.

Вона лише кивнула і вийшла з новим лице та новою особою.

Я надягла пальто та чоботи і подивилась у вікно, щоб на моєму горизонті нікого не було.

На 2 поверсі нікого, тож я поспішила вийти з кімнати, я зрустилась по драбині на низ і збиралась вийти як тут до мене причепилась руда у возрасті жінка.

-о дивіться хто вийшов! Пані Сахра особистою персоною.-промовила руда.

Я лише змовчала та відкрила двері щоб піти. Але охоронці сказали що не пустять.

-випустіть мене негайно! Ви не маєте жодного права тримати мене тут!!-кричала я.

-вибачте пані, але пан Гедіз наказав нікого не випускати.-один з охоронців.

-пустіть, інакше поліцію викличу, ви насильно тримаєте мене!!-кричала й далі я.

Що ж руда підійшла до мене і почала казати брудні речі.

-і поліція не допоможе, закрий рота, ми тут всі не раді через тебе, сиділа би мовчки в тій кімнаті, забрала чоловіка в моєї дочки і тепер маєш ще совісті кричати тут?!-руда.-Махмуде, відведіть її в кімнату та зачиніть двері на ключ.

Мене взяли за руки і насильно потягли як цуцика нагору. Я кричала, казна що робила, але охоронці ще сильніше давили на мої лікті. 

Охоронці як тільки кинули мене в кімнату з їх вуст пролетіла одна фраза: " ти тут ніхто щоб ми тебе носили на руках, ти не поважаєш пані Султан-ти наш ворог.

Вони й грюкнули дверима й пішли.

~Гедіз~

Ми з Феритом їдемо по справам як йому дзвонить Еліф. 

-друже, увімкни динамік.

-Ферит, привіт, Гедіз поруч?-еліф.

-так, поруч, кажи.-ферит.

-я й не знаю як це сказати, Гедіз дуже засмутиться.-еліф.

-Сестро, кажи вже, що трапилось?-я.

-Сахра хотіла піти з дому як пані Султан наказала охоронцям закрити її в кімнаті на ключ, так вона наче з глузду злетіла. Вона голосно плачучи кричить, все рострощила в кімнаті, бідненька дівчина.-еліф.

-зараз, ми вже їдемо.-я.-Ферит розвертайся!.

-як вона могла так зробити з Сахрою?-я.-я всім казав щоб ніхто її не чіпав! 

<вже в особняку>

Я вийшов з машини і пішов у середину. На подвір'ї сиділа Султан та посміхалася криками Сахри. Я підійшов до неї.

-Що ти собі дозволяєш? Хто дозволив тобі зачиняти її в кімнаті? Та звідки в тебе ключ?-я.

-вона хотіла піти і я подумала що ти на нас розлютишся якщо вона піде.-Султан.

-в плані Сахри вирішую тільки я, тобі ясно? А тепер віддай ключ.-я простягнув долоню.

Вона віддала ключ, я пішов до Сахри. Еліф нервово стояла біля кімнати та чекала на мене.

-Брате, мені так її шкода.-еліф.

Я змовчав, тому що крики Сахри не давали мені спокою для розмови, мені все хотілося трощіти наче підліток.

Я відкрив двері і побачив на підлозі Сахру, вона гірко плакала сидячи та тримаючись за лікоть.

-Сахра, що сталося?! Ти в нормі?-я підійшов і взяв її за лікоть, як вона ще сильніше заплакала.

Я прибрав її руку і побачив синець у вигляді руки.

-Сахра, хто це зробив?-агресивно повів себе я.

Вона лише плакала. Та дивилась в одну точку.

-Еліф, дай будь ласка пальто, ми йдемо звідси.-звернувся я.

Еліф наділами пальто на Сахру і ледь вставши і стоявши на ногах ми ледь вийшли з кімнати.

Я підхопив її на руки і поніс на низ.