5

Він міцно обійняв мене, і відсторонивсь подивився в мої очі.

-Сахра, я обіцяю я з все вирішу, ти з'їси вечерю, добре?-гедіз з надією зазирнув мені в очі.

-добре, але не йди надовго...-відповіла я.

Гедіз вийшов і зачинив двері на ключ. Я сіла в крісло і почала їсти суп. 

~Гедіз~

Я пішов до вітальні і наказав служниці покликати усіх. Пришла моя дружина Бахар та її матір, моя мама, моя сестра Еліф та мій друг Ферит.

-друже що сталося?-ферит.

-щойно хтось намагався вбити Сахру.-відповів я.

-але кому це потрібно?-ферит.

-я знаю кому це потрібно.-я.

-Брате, і кому ж?-Еліф.

-це зробила Бахар, в неї є мотив. Також до кімнати в якій знаходилась Сахра заходила саме вона, а звідки в неї ключ, це вже я не знаю.-я.

-Бахар, це правда?-мама.

Бахар швидко підхопила зі стола ніж і притиснула собі до шиї.

-не підходьте! Бо уріжу собі віку!-кричала на всю Бахар.

-Бахар, все добре, опусти ножа.-я

-я завжди мріяла бути з тобою, обіймати, цілувати тебе але ти...ти обрав цю дівку!-бахар.

-доню, будь ласка, не треба цього робити!!-кричала мати бахар.

Це мене настільки задовбало що я пішов до Сахри в кімнату, все вже було зрозуміло що вона розігрує сцени.

Зайшовши в кімнату я побачив що Сахра спить у кріслі, подивившись в тарілку з якої вона їла я побачив що вона майже нічого не з'їла.

Я взяв її на руки і поклав у ліжко, та вкрив її пледом. Хтось йшов до цієї кімнати і голосно кричав.

-Гедіз, ти знову пішов до цієї дівки?! Виходь, я хочу поговорити!!-бахар.

Бахар кричала, била у двері. Я вийшов за двері і подивився на неї.

-це моє діло, не лізь туди куди тебе не просять а то я розлучуся з тобою, ти мене зрозуміла?-ствердив я.

~Сахра~

Я чула нестерпні крики за дверями, та від цього встала та підійшла до них. Голос Гедіза і якоїсь незнайомої дівчини, вона кричала на нього.

Тримаючи у руках рамку з фотографією мене яку я підхопила на столику я почала й далі слухати що вони говорять.

-Бахар, ти мене взагалі чуєш? Ти не будеш лізти до Сахри, ти мене зрозуміла?-твердо сказав гедіз.

Я його ще таким ніколи не чула. Наче він побачив вовка в лісі.

-он, бачиш ти ту дівку вже по імені кличеш, але не забувай ти мій чоловік, не забувай.-жінка.

Рамка зі склом впала я розбилась, тут різко двері відчинилися а на порозі стояв Гедіз з питальні обличчям.

-Сахра, ти вже не спиш?-гедіз, він посміхнувся.

-не роби вигляд наче нічого не трапилось, я все чула.-розкрила карти моє обличчя.