3

З машини вийшов Гедіз. Він побіг до складу, і через декілька секунд вибіг. Він сів на землю.

-я не знайшов її...Я не зміг врятувати її...-Він дивився на небо та ледве не плакав.

Я повільно вийшла з кущів і тихо покликала його.

-Гедіз, я жива, подивись на мене...-тихо сказала я.

Він швидко став і линув до мене, подивившись мені в очі, Він міцно обійняв мене.

-Я буду оберігати тебе, незважаючи на обставини, буду завжди поруч.-казав Гедіз обіймаючи мене.

-а зараз поїхали в одне місце, де тобі не зможуть нашкодити. Сідай в машину.-наказним тоном сказав Гедіз.

Я виконала наказ Гедіза і ми поїхали в невідомому мені напрямку.

Ми їхали повз особняків, машина зупинилася.

-куди ми приїхали? Де ми?-спитала я.

-ми приїхали до мене додому.-Гедіз.

Я вийшла з машини слідом за Гедізом. Зайшовши в особняк я побачила стару жінку, молоду дівчину та її схоже на те що матір, й ще одну молоду дівчину, також були служниці.

-Мамо, це Сахра, вона тепер буде жити тут.-промовив Гедіз.

По обличчю його матері було видно що вона не задоволена. Але її обличчя було мені знайоме. І ось я пригадала ту страшну ніч.

Я зробила крок вперед до тої жінки і гордо почала казати.

-я пам'ятаю вас, це ви нашкодити моєї матусі, це ви спалили мою маму.-твердо казала я.

-Сахра, що ти кажеш? Ти впевнена?-питав Гедіз.

-так, я впевнена, я пам'ятаю її обличчя, її чорну хустку. Я тут не залишуся, помру від його руки але не залишуся тут!-я вибігла з цього особняку і побігла куди очі бачуть.

За мною біг Гедіз. Кричав щоб я зупинилась але він мене наздогнав та взяв за лікоть.

-що вам треба від мене? Нашкодити так як і моїй мамі, я не забуду нічого, я буду нагадувати вам щодня, щохвилини, щосекунди.-кричала я на нього.

Але він мовчав, його очі просто бігали по моєму обличчю.

Очі закриваються наче мої мізки вимкнулися, але я прокинулася у кімнаті насиченій кремових кольорів.

Біля мене лежав Гедіз і спав, я намагалася збігти але двері були зачинені.

-ти кудись збираєшся?-я почула голос за спиною.-не намагайся, двері зачинені. Ти не збіжиш.

-Гедіз, зрозумій я тут нікому не потрібна, відпусти.-казала я з надією.

-ні, тебе твій тато мені довірив.-гедіз.

-який чортов "тато"? Насух Ішин ніколи не був мені батьком. Тому в тебе немає жодної причини тримати мене тут!! Я не хочу тут бути!-я.

-заради твоєї ж безпеки ти будеш тут.-гедіз.

Я сіла у крісло і спостерігала за його обличчям.

-що?-гедіз.

-...