Мій незапланований гість

Глава 2. Ігнорування

Наступні кілька днів мене це страшенно дратувало.

У Влада в Києві залишилося багато друзів ще з тих часів, коли він тут жив. Щоранку він кудись зникав, повертався ввечері й майже не звертав на мене уваги.

Я намагалася переконати себе, що мені байдуже.

Не виходило.

Особливо коли він сміявся зі своїми друзями, а зі мною був стриманим і холодним.

— Ти досі ображаєшся через той сік? — одного разу не витримала я.

Влад лише глянув на мене.

— А ти досі про це думаєш?

І пішов.

Я ледь не кинула в нього подушкою.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше