Наступні кілька днів мене це страшенно дратувало.
У Влада в Києві залишилося багато друзів ще з тих часів, коли він тут жив. Щоранку він кудись зникав, повертався ввечері й майже не звертав на мене уваги.
Я намагалася переконати себе, що мені байдуже.
Не виходило.
Особливо коли він сміявся зі своїми друзями, а зі мною був стриманим і холодним.
— Ти досі ображаєшся через той сік? — одного разу не витримала я.
Влад лише глянув на мене.
— А ти досі про це думаєш?
І пішов.
Я ледь не кинула в нього подушкою.
#4827 в Любовні романи
#1109 в Короткий любовний роман
#1276 в Жіночий роман
Відредаговано: 13.06.2026