Мій незапланований гість

Глава 1. Несподівані гості

Коли мама сказала, що до нас на кілька тижнів приїде її подруга з сином, я не надала цьому особливого значення.

— Ти його знаєш, — усміхнулася мама. — Влад.

І тут я мало не вдавилася чаєм.

Влад.

Той самий Влад.

Високий хлопець із чорним, мов крило ворона, волоссям і карими очима. Той самий, на якого я колись у школі випадково вилила апельсиновий сік перед усім класом. Усі тоді сміялися, а він дивився на мене так, ніби готовий був мене задушити.

Минуло кілька років.

Мені вже дев’ятнадцять. Я стояла біля дзеркала, поправляючи довге світле волосся. На мені були світлі джинси, білий топ і легка бежева кофта. Не те щоб я збиралася його вражати.

Принаймні я так собі казала.

Коли Влад зайшов до квартири, він привітався з мамою, з її подругою, а потім перевів погляд на мене.

— Привіт.

— Привіт.

І все.

Наче ми були незнайомцями.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше