28

Мабуть іще 5 розділів і ця частина книги закінчиться тож не пропустіть коли вийде "Мій приємний біль 2" , підпишіться на канал і тоді ви точно отримаєте сповіщенні про СТВОРЕННЯ нової книги ♡♡♡

- Що? - він беземоційно запитав це, проте розгублено глянув на мене та Лілі, обернувшись.

  Вона киває йому.

  В сенсі... Тобто це не була його ідея представити мене всім його нареченою?! Виходить це просто Лілі так пожартувала з нас чи що?!!

  Генрі пропалює її гнівним поглядом, а дівчина як ні в чому не бувало посміхається до мами Меліси, яка спитала це у нього.

- Так, ну звичайно ж вона - оговтавшись відповідає та бере мене за долоню при всіх.

  Червонію від тих багаточисельних поглядів... Добре, що ще немає всіх гостей!

- Як так, Генрі? І давно ви познайомились? Чи може ти приховував її від нас тривалий час?

- Я потім усе розповім, коли прийдуть всі інші - офіційно представлю її - знову беземоційно говорить, а я від напруження стискаю його долоню у своїй.

  ОФІЦІЙНО?!? Він вже хоче зробити наші стосунки офіційними чи це я щось неправильно зрозуміла?!
...

  Моя низькоросла дівчинка починає нервово смикати мене за брюки потім і за край піджака коли я ігнорую.

  А-ха-х, о, так, її ці "вибрики" Лілі точно збентежили! Бідненька моя... А-ха-х, і така смішна коли розгублено так кліпає очима й не знає, що робити!

  Продовжує смикати та я "випадково" продовжую ігнорувати її при всіх.

- Тш-ш-ш, заспокійся, люба - нахиляюсь трохи до неї при всіх після кількох хвилин ігнору - Я розумію, що тобі вже не терпиться зняти весь цей смокінг з мене, але ну не при всіх же - ухмиляюсь.

- Щ-що... - оторопіла від шоку та перестала смикати мій одяг, але не відпустила.

  Десь на фоні почала вже стримувати свій ржач Лілі, прикривши руками губи.

  А моя маленька розгублено дивилася на інших, які, звичайно ж, звернули увагу на нас сильніше після тих слів.

  Почервоніла так як ніколи раніше.

- Я не... Я не цього хотіла!!! - ледь не пищить як іграшка, а-ха-ха-х.

  Дражнити її ніколи не набридне.
...

- А-ха-х, невже у вас це було? Так швидко просуваєтесь, бачу, і час дарма не втрачаєте - хіхікнувши, сказала одна з жінок, а мати Меліси скривилась і щось набирала в телефоні поки сиділа за столом, а ми стояли біля входу.

  Генрі просто кивнув на її запитання... ОТ ЗАСРАНЕЦЬ!!! Не сказав, що нічого такого не було! За такі жартики я не знаю, що зараз зроблю з тобою!

- Генрі, ти що вже зовсім?! - шепочу агресивно, а той лиш ухмиляється сильніше.

- Не пихти так як чайничок, Марі, а то здається скоро взірвешся, а-ха-х!

- Що вона там тобі так шепоче? А-ха-х, така смішна у тебе! Згадую себе у молодості і я теж свого могла пропалювати поглядом, бо так не любила коли ми довгий час не займались цим через його роботу.

- Люба, ти забагато говориш, що вже напилась?! - почервонів її чоловік.

  Кумедна пара, але я така зла на нього... Принаймні люди адекватно відреагували, але це мабуть тому, що тут поки немає молодих. Першими прийшли старші.

- Т-та, ні! Вс-все не так! Я дійсно на нього зл-злилась по іншій причині!!!

- А-ха-х, я так теж всім говорила! - хіхікає собі далі та жіночка.

  І деякі теж посміялись. Перший раз в житті я рада, що Генрі не може сміятися при всіх, бо якби доєднався до інших, то я б тут же взяла табуретку якусь та як відгатила!

- Ти такий сміливий, бо думаєш у мене не буде сил тебе набити?! У мене може й немає... А в табуретки є!!! - знову гнівно сичу шепотом йому.

- Що?

- Ану давай вийдемо!

- Марі, я може трохи й переборщив, але...

- Ніяких але! Вийдем, я сказала!

- Вперше бачу щоб ти настільки на мене злилась, хм-м-м, мені вже варто боятися? - ухмиляється.

- Пішли!

  Тягну його за долоню і ми чуємо як приїжджають ще автівки. Трясця!

- Ну, як бачиш треба гостей зустрічати.

- Пофіг!

- Що?

- А мені пофіг! Ми маємо вийти! Потім зустрінеш!!!

- О-хо-х, та ти прямо таки завелась я бачу.

- Олішéр... Якщо ця ухмилка зараз же не зникне з твого лиця і ми не вийдемо, то я... - замовкла.

- Ну і що ж ти мені зробиш, сірничок?)

- Я... Ну... Я поцілую іншого!

- Що?! - вперше сказав те слово емоційно за весь вечір, а-ха-х!

  Тепер вже сам мовчки мене потягнув та почав виводити з залли.
...

- Ох, ця молодь! А-ха-х! - сміялись жінки коли ті голубки вилетіли агресивно звідси, а я ледь не луснула поки стримувала свій сміх - Ліліт, а в тебе вже є хлопець?

- А? Що? Н-ні...

- Оу, справді? Чому? Ти ж така неймовірна як і твій брат, до того ж пішла на юридичне. Мудра дівчинка! Таку всі хочуть.

  Не знала хто ця жінка, але мені вона подобалась. Саме та й говорила з Генрі та Марі стосовно їх "жарту".

- Одразу попереджаю, що якщо вона буде говорити щось дивне то це тому, що перепила шампанського й вина - буркає її чоловік знову - Ну ми щойно прийшли як ти вже умудрилась?!

- Не зна-а-аю - смішно всміхається, а я знову хіхікаю.

- Дякую вам за такі слова у мій адрес, але... - сідаю біля неї - Мені поки не можна мати стосунки.

- Що? Чому?!

- Ну... Так думає мій любий братик - гнівно говорю, намагаючись посміхатися - Налийте і мені.

  Вона це робить, а нові гості уже постукали у двері. Я сказала жестом служницям щоб відкрили їх.

  Ох... Така гіркота...

  І, ні, це не через наше французьке вино, а через те, що мені стає все більш заздрісно дивитися на те, як ці двоє насолоджуються компанією одне одного, хоч і труться постійно на одному місці і не можуть вирішити хто вони зараз, але все одно по факту вже разом! А я... А я лузерка.

- Ух, це так не чесно! Та він тобі хто? Брат чи хлопець?! Хай не лізе в особисте життя своєї сестрички! Вон у мене було троє старших братів і що хоч один сказав мені слово коли я почала крутити одразу з трьома?!