27 глава

Минулого разу я забула викласти в інстаграм образ Марі на цій вечірці, так от тепер її плаття і туфельки від Генрі точно є там)

   Я вже не міг тримати себе... Я повністю втратив контроль коли побачив її такою зміненою від рук Лілі!

  Її повіки були пофарбовані ніжно-блакитними тінями, які доволі добре, вишукано та чітко підкреслювали колір очей Марі. Гострі, як стріли чорні стрілки намальовані вправними руками сестри зробили її погляд більш впевненим ніж зазвичай. А нафарбовані вії здивували мене ще більше, тому що я ніколи не помічав, що вони у неї можуть бути настільки довгими. Легкі рум'яна на її білій шкірі додавали їй ще більш милий шарм ніж був у неї зазвичай. На мою думку брови блакитноокої не потребували жодних змін проте, і їх зробила кращими. З "укладкою" чи як це називається, але вони у неї стали теж більш підкресленими, немов би виражаючи її впевненість в собі. А найбільш зухвалого тону весь цей макіяж отримував від її червоної помади яка дійсно дуже пасувала до її блакитних оченяток.

  Лілі дійсно молодець! Не перестаралась. Зробила ніжний вечірній макіяж, з яким моя дівчинка не виглядає занадто екстравагантно, проте, все одно доволі зухвало та впевнено собі!  Все було ідеально! Дійсно все... І ці червоні губи так й хотілося накрити своїми.

  Одне лиш не сподобалось мені... Чому вони стали настільки великими? Лілі якось їх збільшила чи що?

  А, все ясно. Вона просто вийшла за контури губ Марі і зробила їх візуально більшими на вигляд, але в такого ті від природи об'ємні та пухкенькі губки точно не потребували! Мені подобається абсолютно все в ній таким яким воно є і жодних змін не потребує ні її обличчя, ні її тіло.

  Почав мимовільно хилитися до неї обличчям щоб поцілувати, але що робив помилку усвідомив вже коли помітив як її повіки на заплющених щойно оченятах, почали тремтіти. Кінчики її пальців теж...

  Мовчить і здається, що боїться сіпнутися навіть.

  Ну як же я міг зробити це з моєю сполоханою дівчинкою? Ні, варто тоді коли буде готова. 
...

  Момент поки я чекала того поцілунку від нього, здавалось, тягнувся цілу вічність.  

  Ох-х-х... Всі нерви собі виїла та так і не застала цього, тому що він чмокнув мене в чоло! Так як і робив завжди - десь на обличчі чи маківці...

  Та трясця мені уже дійсно захотілося цього! Ну правда! Чому він так і не зробив цього?! Я ж точно бачила, що "мітився" спочатку на мої нафарбовані губи! 

  Розплющую очі, відчувши його важку руку в себе на голові.

  Генрі гладив мене та з таким захопленням і цікавістю розглядав зблизька мій новий образ, що всі переживання стосовно макіяжу в мене випарувались одразу. Все таки Лілі дійсно має талант до цього.

- Думаю Лілі варто стати візажистом - кажу щось щоб перервати цю доволі ніякову мить для мене.

  Моє серце здавалось не витримає та вистрибне з грудей, тому що цей гарячий жовтоокий ще ніколи... НІКОЛИ не дивився на мене так!

  Здавалося немов сам загіпнотизувався і мене теж гіпнотизувати починав, а-ха-х!

  А я й сама помітила щось нове у ньому... Вах ще ні разу не бачила його у смокінгу!

- Так, це її давня мрія... Яку вона так дбайли-и-иво приховує від батьків - тихо промовляє той і повільно заправляє моє волосся за вухо з однієї сторони.

- Ох, йой, приховує?!

- Угу...

- Але чому?!

- Хоч вона й каже мені, що вибір стати юристом був її власним, а візажизм - це просто хобі, проте, я більш ніж впевнений, що без переконання мами тут не обійшлось.

- Оу... Ти ж намагався якось поговорити з нею та переконати її?

- Намагався і не раз, Марі, але... Хіба ж її переконаєш? Батьки на неї досі мають великий вплив. Набагато більший ніж на мене.

- Ех... Але знаєш... Я...

  Раптом замовкла, побачивши як його один великий палець наближався до мого лиця.

- Генрі, що ти-... М?!! - в розгубленні видала коли відчула дотик його пальця на своїй нижній губі.

  Серце збожеволіло ще більше! Дихання завмерло і навіть самі ноги здавалося немов повністю відчувати перестала...

- Г...
 
- Тш-ш-ш - перебиває, підіймаючи обличчя за підборіддя так, що я змушена знову поглянути на нього ближче.

  Трохи лоскітно було від його проводжень по губі.

- Не рухайся. Замри - знову з властивою йому владністю в тоні видає і не залишається нічого як підкоритись.

  Та мене і так теліпає від кожних його доторків, а тут... А тут до самої губи!!!

- Що за... ХЕЙ! - раптом чуємо ми крики з верхніх поверхів - Генрі, що ти твориш з нею?!! Не псуй мейк! Мій мейк! Мій дорогоцінний мейк, який я так довго та старанно робила їй аж цілу годину!!! - все йонькала Лілі, цокаючи каблуками, дуже швидко сходячи по сходинках, коли ми обернулися.

- Заспокойся, я не збираюся стирати весь твій "дорогоцінний мейк" - байдуже заявляє продовжуючи трішки потирати внизу мою нижню губу і я не розумію, що робиться.

  Поява сестри зовсім не збентежила цього гігантика і він навіть на мить не збирався забрати руку з мого лиця...

- Ну, тоді, що ти робиш? - справедливо запитує Лілі.

- Визнаю, твоїм навичкам та вмінням немає рівних у цілому світі, але... Весь макіяж ідеальний, за винятком одного.

- Чого саме?!

  Я наче не чула половину з того про що вони говорили, тому що більше відчувала його палець на своєму обличчі і здавалося немов мій живіт вибухне від дивних вирувань у ньому!!!

- Ти ж знаєш, що я завжди за природність у будь-яких її проявах?

- Угу, і?

- І тут ти зробила те, чого б я не хотів бачити на обличчі Марі - зміни, фальшиві та несправжні зміни... Я розумію, ти зараз скажеш мені, що це такий тренд або така мода, але я ніколи не зрозумію цього коли дівчата вимальовують собі губу нижче її контура! У неї ідеальні, гарні та пухкі свої справжні природні губи і вони не потребують ніякого ботоксу чи навіть просто фальшивого вимальовування його таким - твердо закінчив останнє, ні на мить не відкриваючи очей від моїх вуст.