24 глава

- Хей, думала я дійсно не помічу, як ти намагалася поцупити ту сукню?! Чому таку, як ти взагалі впустили сюди? Наш лакей втратив зір на мить чи що?! - гнівно сичала вона, стискаючи доволі боляче мене за лікоть, а я заціпеніла від шоку, не маючи змоги сказати хоч слово.

- Я... Ах, боляче...

- А ти думаєш нам працівникам за звільнення через тебе буде не боляче?!? Я зараз же дзвоню в поліцію, якщо ти не заберешся звідси, миша!

- По-по-почекайте!!! - в паніці трохи голосніше крикнула я і очі ледь помітно застіклилися від вологи початкових сліз.

  Емоції надто в мене перебушувалися від різких змін. То ситуація з Майло, то ситуація з Генрі в машині, то ситуація з Ліліт, то ті образливі слова лакея, то тепер ця консультантка хоче викликати мені поліцію, хоча я навіть і мізинцем не торкалася жодної з тканини платть... Не день, а суцільний спектр емоцій, як у калейдоскопі! Я більше не витримую, сил уже нема!

  Хочеться просто як малій безпомічній дитині знову опинитися в його теплих обіймах та, відчувши себе у повній безпеці, забути про весь цей світ...

  Вона дістає свій телефон, тримаючи мене досі боляче за лікоть, так що я відчула як перетікання крові зупинилося мені у тій кінцівці.

- Бу-будь ласка, прошý! Мій друг зможе...

  Щось нарешті почала говорити, забачивши як вона набирає трьохначний номер поліцаїв.

- Ось що з такою як ти тут робитимуть усі інші консультанти кожного з магазинів цього ТЦ! - раптом чомусь на вухо шепнула мені.

  Несподівано я відчула як її хватка поступово полегшувалась на моєму лікті і кровообіг повільно починав відновлюватися у правій руці.

- Тікай звідціля поки не пізно, мала! - продовжує шепотіти.

- Що-що-що?!

-  Справа у тому, що віднедавна наше начальство поставило тут у кожному з магазинів спеціальні камери, які записують не лише саме відео, але й голос, щоб точно бути впевненими у тому, що ми проганяємо звідси всіх тих, хто виглядає бідно, та не просто проганяємо, а обов'язково дзвонимо в поліцію, щоб таким, як ти, непоправно було. І щоб більше сюди ніколи не сміли заходити спеціально чи по помилці такі, як ти. Проте, я сама не така вже й прямо мажорка, щоб так з тобою чинити. Повір мені, я така ж звичайна людина, як і ти. Але я була просто зобов'язана так себе з тобою повести через камери, інакше втрачу цю роботу... Вибач! Але тепер поки не пізно, біжи, а я постараюсь зробити вигляд на камері, що просто не встигла тебе впіймати. Давай, ти якось так різко вирвешся з моєї руки, типу, і втечеш.

  Я була знову шокована таким швидким, перемінливим станом ситуації. Але виходить, що все ж таки навіть в багатих ТЦ існують хороші консультанти. Не всі такі, як той лакей. І слава Богу, світ дійсно не без добрих людей!

- До-добре... Дякую тобі!

- Ось моя візитка - кладе мені в передню кишеню джинсів - Подзвониш потім, я маю не малі зв'язки для того, щоб влаштувати тебе десь тут на роботі.

- Що-що-що?!

- Бачу що бідуєш дуже, бо я собі такий одяг уже давно не купувала. А тут зарплата 35 000 доларів.

- СКІЛЬКИ?!

- Та не кричи, бо камери! Давай я тебе краще виведу з магазину - шепоче.

- Угу... То скільки кажете мені мотати срок за це?! - щось інше кричу, граючи роль.

- Не менше тижня, ти миша безсоромна! Такі як ти тільки й можуть, що красти в дорогих ТЦ! - кричить і виводить.

  Я уже була готова чкурнути, не дочекавшись Ліліт, щойно та блондинка вивела мене з магазину, але...

- Міс, у вас якісь проблеми з нашою пані? - прискіпливо та сухо промовляє раптом якийсь підозріло знайомий чоловічий голос.

- Ви?! Що ви всі тут робите?!? - аж здивовано вигукнула я, побачивши перед собою десятеро тих же самих відомих мені тепер чоловіків в одинакових чорних смокінгах та чорних сонцезахисних окулярах.

- Пан Олішер сказав нам так і далі продовжувати наглядати за вами після випадку із Майло Цімаром. Проте, ми мали не виходити із потаємної зони, але, на жаль, довелось викрити себе, тому що у вас неприємності - далі перевів погляд лише на дівчину, яка тримала мене досі за зап'ястя руки, коли ми вже були біля входу в її магазин - Міс, чи знаєте ви, що наш пан, який найняв нас, тісно знайомий та в дуже хороших стосунках із власником цього ТЦ? Тож якщо ви будете зараз створювати якісь проблеми для пані Фелін, ми будемо вимушені звернутися куди потрібно і вас сьогодні же звільнять з цієї роботи - монотонно, але водночас різко сказав той.

- Що-що-що ви кажете?!? - очманіло та шоковано заговорила зеленоока блондинка, досі бувши в такому шоці, що я сама аж ледве стримувала посмішку від її смішного виразу обличчя, проте, в той же час я теж була не менш шокована через їх раптовий візит.

  Я чомусь взагалі не очікувала побачити їх тут прямо зараз, хоча з іншої сторони, насправді було б очевидно та зовсім не дивно думати, що вони будуть слідувати за мною, після того, що сталося, по наказу Генрі. Він абсолютно правильно вчинив, пославши їх за мною, проте, краще б вони з самого початку були поруч біля мене і я б тоді менше хвилювалася коли Ліліт отак раптово зникла... Але нема чого жалітися, добре, що прийшли, бо хоч ця консультантка насправді й виявилася хорошою, проте, я б точно після неї потрапила б у неприємності в якомусь іншому магазині тут чи при виході.

- Так, давайте пройдемо з нами - раптом продовжує один із них, і просто хапає ту дівчину за її зап'ястя, тим самим відштовхнувши від мене.

  Вона бідолашна настільки була злякана в цей час, що почала ледь не молити.

- Ні-ні-ні, будь ласка я нічого поганого їй не робила! Бу-будь ласка, будь ласка, не потрібно мене звільняти!!! Я... Я не-...

- Так, все, відпустіть її, вона дійсно хороша і нічого поганого мені не хотіла зробити! - голосно вимовила я, схопивши її за руку, яку тримав один з охоронців.

- Але ж ми чули як вона на вас кричала щоб забралися звідси та що може викликати поліцію! - каже той самий наймолодший з них.

- Так, ви дійсно правильно почули все, але вона це мусила зробити лише через он ті камери в її магазині - показую пальцем, бо ми вже давно вийшли звідти та стояли в сяючому коридорі цього ТЦ досі.