Десерт замовляли?

Наступного ранку довелося вставати о шостій, щоб встигнути приготувати сніданок.

Потроху я розуміла, як користуватися Образаріумом – треба було добре зосередитись саме на тому, що ти бажаєш побачити.

Цього разу я вже навіть знала, як виглядають деякі інгредієнти.

Накрила на стіл.

Бальмон спустився рівно о восьмій. Свіжий, у світлому костюмі й дражливо холодний.

Поїв, сказав, що прийде на обід о четвертій, та пішов.

Я дивилася з вікна, як чоловік йде вулицею. Молоді ельфійки проводжали його поглядами, хтось вітався, і він зупинявся, щоб трохи поговорити. Ельф озирнувся і глянув просто на мене. Закривши штору, відскочила від вікна.

Ще не вистачало, щоб білявий подумав, наче я за ним впадаю!

Першим ділом я прибралася, потім зварила щось схоже на суп.

Що ще їдять на обід?

Не знала, чи можна брати книги з кабінету, тож бездумно просиділа біля вікна, спостерігаючи за натовпом. Як на зло, Бальмон вийшов з-за повороту й побачив мене.

Що ж, тепер можна було не ховатися.

– Я, звичайно, ціную твою увагу, проте визирати мене з вікна, як вірна дружина, не обов'язково, – проговорив він, увійшовши.

– Я і не визирала, не мала чим зайнятися, от і сиділа тут! Не знала, чи можна брати книги з твого кабінету.

– Бери. Я забрав твої речі, – змахнув рукою, і переді мною з'явилася моя валіза, а ще коробка з кристалом зв’язку та усілякими дріб'язками.

– Дякую! А як же пані Шмок? Я думала, що зможу її побачити?

– Вона сама сюди прийде завтра. Знайди картку стража, і чому обід ще не на столі? У мене нема часу, щоб чекати.

Я підхопилася й кинулася на кухню. Ти диви! Який діловий!

Повернувшись ввечері, ельф сказав, що відправив запит стражу і сплатив штраф за викрадення книги.

– А ти не знаєш, як там Баль… – я притнула язика. – Дракон?

– Знаю, у службі контролю за рідкісними створіннями. Живий і здоровий, у звітах зазначають, що він начебто сумує. Можливо, за тобою.

– Я теж за ним сумую, якщо чесно.

Бальмон подивився на мене із подивом.

– Тільки не думай, що його тобі повернуть. Навіть якщо обвинувачення знімуть, все одно дракону потрібен спеціальний догляд.

Я знизила плечима.

– А мені здається, ми з Голдою добре з ним ладнали.

– До речі, ти б не могла описати того ельфа, котрий тобі його продав, детально.

– Навіть не знаю – старий, маленького зросту, сиве волосся.

– Таких повно, чи було в ньому щось особливе?

Я замислилася, пригадуючи той день. Раптово перед очима постав той момент, коли я давала ельфу гроші. Татуювання!

– Так! Татуювання! – радісно вигукнула.

– Можеш описати чи намалювати?

Я кивнула.

– Я запам'ятала його, тому що подумала: кому потрібно робити татуювання у вигляді монети? Та ще й з таким огидним профілем. Зазвичай обирають щось більш примітне, як у тебе.

– Я своє не обирав, – сказав коротко. – Малюй.

Як вміла, намалювала чоловіка з величезним носом на круглій монеті.

Бальмон глянув і невесело посміхнувся.

– Тобі просто неймовірно щастить на неприємності. Це знак контрабандистів – довгий ніс – символ простаків, як вони їх називають. Тобто дурнів, що попадаються у їхні тенета. Думаю, він вже давно десь подалі від Ольфіра. Утім, чому він продав дракона саме тобі? Вони ж страшенно дорогі на чорному ринку. Та й чесно кажучи, цей вид і справді вважають зниклим.

– Не знаю, – відповіла розгублено. – Їсти будеш? – пригадала про свої обов'язки.

Ельф заперечно хитнув головою.

– Ні, сьогодні я вечеряю не вдома, поїж і лягай, буду пізно.

Не знаю чому, та мені такий розвиток подій не сподобався.

Куди це він? Потихеньку визирнула у вікно і побачила, як чоловік у вечірньому костюмі сідає у двомісний Парьєль. Були й такі. Особистий транспорт.

Піднялася до себе, прийняла ванну, закінчила розбирати речі й ще довго сиділа на ліжку, розчісуючи волосся, поки воно не почало блищати.

Хотіла заплести косу, та пригадала, як Бальмон її не любить.

Натягнула нічну сорочку і лягла. Втім, сон не йшов, я крутилася у різні боки.

Цікаво, він поїхав до жінки?

Та, певно, що так! А куди ще можна поїхати у вечірньому костюмі?

Знову вставши, спустилася вниз.

Сіла у крісло й вирішила почекати.

Чи приїде маг сам? Може, в нього є наречена? Або ж коханка? Що я взагалі про нього знаю? Думки почали плутатися, і я заснула.

Наступне, що відчула – хтось ніс мене на руках до моєї кімнати. Я вже майже закричала, коли зрозуміла, що це Бальмон. Знайомий запах торкнувся ніздрів.

Він поклав мене у ліжко і накрив ковдрою. Я спостерігала за ним крізь вії. Деякий час ельф просто стояв та дивився на мене, а потім простягнув руку й, схопивши пасмо мого волосся, пропустив його крізь пальці. Відсахнувшись, вийшов геть так швидко, наче за ним духи гналися.

Хинка прийшла після обіду.

– Флоро! Мені шкода, що все так сталося! Я приходила до тебе не один раз, та мене не пускали! Та ще й така величезна застава! Добре, що знайшовся цей білоокий. Сподіваюсь, він тебе не ображає?

– Ні, Голдо, я нібито працюю в нього тепер.

– Працюєш? – її брови злетіли вгору.

– Так. Принаймні так він сказав.

– Цікаво. Де Бальмон… – проговорила жінка. – Ніколи не чула про таких. Зазвичай приставку Де мають лише аристократи серед ельфів.

У мене з'явилося погане передчуття. А що, як він один з них? Це б пояснило, звідки у мага такі гроші.

– Не бери до голови! Якщо навіть і так, що це змінює? Чоловіки є чоловіки. У вас тоді щось сталося під час карнавалу, чи не так?

Я кивнула.

– Так, я образила його і сильно.

– Подумаєш, він що, дівчинка п'яти років? – фиркнула Голда.

Ми ще довго говорили про все, що сталося, та ні в мене, ні в Хинки нових ідей не виникло.

Ввечері Льє приніс мені конверт з академії.