Наступного ранку довелося вставати о шостій, щоб встигнути приготувати сніданок.
Потроху я розуміла, як користуватися імеджинаріумом – треба було добре зосередитись саме на тому, що ти хочеш побачити.
Цього разу я вже, навіть, знала як виглядають деякі інгредієнти.
Накрила на стіл.
Бальмон спустився рівно о восьмій. Свіжий, у світлому костюмі й дратуюче холодний.
Поїв, сказав, що прийде на обід о четвертій та пішов.
Я дивилася з вікна як він йде вулицею. Молоді ельфійки проводжали його поглядами, хтось вітався і він зупинявся, щоб трохи поговорити. Ельф озирнувся і глянув просто на мене. Закривши штору, відскочила від вікна.
Ще не вистачало, щоб він подумав, наче я за ним впадаю!
Першим ділом, я прибралась, потім зварила щось схоже на суп.
Що ще їдять на обід?
Не знала, чи можна брати книги з кабінету, тож бездумно просиділа біля вікна, спостерігаючи за натовпом. Як на зло, Бальмон вийшов з-за повороту й побачив мене.
Що ж, тепер можна було не ховатися.
– Я звичайно, ціную твою увагу, проте, виглядати мене з вікна, як вірна дружина не обов'язково. – проговорив він, увійшовши.
– Я і не виглядала, не мала чим зайнятися от і сиділа тут! Не знала, чи можна брати книги з твого кабінету.
– Бери. Я забрав твої речі. – махнув рукою і переді мною з'явилася моя валіза, а ще коробка з кристалом зв’язку та усілякими дріб'язками.
– Дякую! А як же пані Шмок? Я думала, що зможу її побачити?
– Вона сама сюди прийде завтра. Знайди картку стража, і чому обід ще не на столі? В мене нема часу, щоб чекати.
Я підхопилася й кинулася на кухню. Ти диви! Який діловий!
Повернувшись ввечері ельф сказав, що відправив запит стражу і сплатив штраф за викрадення книги.
– А ти не знаєш як там Баль… – я притнула язика – Дракон?
– Знаю, у службі контролю за рідкісними створіннями. Живий і здоровий, у звітах зазначають, що він начебто сумує. Можливо, за тобою.
– Я теж за ним сумую, якщо чесно.
Бальмон подивився на мене із подивом.
– Тільки не думай, що його тобі повернуть. Навіть якщо обвинувачення знімуть, все одно, дракону потрібен спеціальний догляд.
Я знизила плечима.
– А мені здається, ми з Голдою добре з ним ладнали.
– До речі, ти б не могла описати того ельфа, що тобі його продав, детально.
– Навіть не знаю – старий, маленького зросту, сиве волосся.
– Таких повно, чи було в ньому щось особливе?
Я замислилася, пригадуючи той день. Раптово, перед очами постав той момент, коли я давала ельфу гроші. Татуювання!
– Так! Татуювання! – радісно вигукнула.
– Можеш описати чи намалювати?
Я кивнула.
– Я запам'ятала його, тому що подумала, кому потрібно робити татуювання у вигляді монети? Та ще й з таким огидним профілем. Зазвичай обирають щось більш примітне, як у тебе.
– Я своє не обирав, – сказав коротко – малюй.
Як вміла, намалювала чоловіка з величезним носом на круглій монеті.
Бальмон глянув і невесело посміхнувся.
– Тобі просто неймовірно щастить на неприємності. Це знак контрабандистів – довгий ніс – символ простаків, як вони їх називають. Тобто дурнів, що попадаються у їхні тенета. Думаю, він вже давно десь подалі від Ольфіра. Утім, чому він продав дракона саме тобі? Вони ж страшенно дорогі на чорному ринку. Та й чесно кажучи, цей вид і справді вважають зниклим.
– Не знаю, – відповіла розгублено – їсти будеш? – пригадала про свої обов'язки.
Ельф заперечно хитнув головою.
– Ні, сьогодні я вечеряю не дома, поїж і лягай, буду пізно.
Не знаю чому, та мені такий розвиток подій не сподобався.
Куди це він? Потихеньку визирнула у вікно і побачила, як він, у вечірньому костюмі, сідає у двомісний Парьєль. Були й такі. Персональний транспорт.
Піднялась до себе, прийняла ванну, закінчила розбирати речі й ще довго сиділа на ліжку розчісуючи волосся, аж допоки воно не почало блищати.
Хотіла заплести косу, та пригадала, як Бальмон її не любить.
Натягнула нічну сорочку і лягла. Втім, сон не йшов, я крутилася у різні боки.
Цікаво, він поїхав до жінки?
Та, певно, що так! А куди ще можна поїхати у вечірньому костюмі?
Знову вставши, спустилася вниз.
Сіла у крісло й вирішила почекати.
Чи приїде він сам? Може, в нього є наречена? Або ж коханка? Що я взагалі про нього знаю? Думки почали плутатись і я заснула.
Наступне, що відчула – хтось несе мене на руках до моєї кімнати, я вже майже закричала, коли зрозуміла, що це Бальмон. Знайомий запах торкнувся ніздрів.
Він поклав мене у ліжко і накрив ковдрою. Я спостерігала за ним крізь вії. Деякий час ельф просто стояв та дивився на мене, а потім простягнув руку, й схопивши пасмо мого волосся, пропустив його крізь пальці. Відсахнувшись, вийшов геть так швидко, наче за ним духи гналися.
Хинка прийшла після обіду.
– Флоро! Мені шкода, що все так сталося! Я приходила до тебе не один раз, та мене не пускали! Та ще й така величезна застава! Добре, що знайшовся цей білоокий. Сподіваюсь він тебе не ображає?
– Ні Голдо, я нібито працюю в нього тепер.
– Працюєш? – її брови злетіли вверх.
– Так. Принаймні, так він сказав.
– Цікаво. Де Бальмон…. – проговорила вона – Ніколи не чула про таких. Зазвичай приставку Де мають лише аристократи серед ельфів.
В мене з'явилося погане передчуття. А що, як він один з них? Це б пояснило звідки у нього такі гроші.
– Не бери до голови! Якщо навіть і так, що це змінює? Чоловіки є чоловіки. У вас тоді щось сталося під час карнавалу, чи не так?
Я кивнула.
– Так, я образила його і сильно.
– Подумаєш, він що дівчинка п'яти років? – фиркнула Голда.
Ми ще довго говорили про все, що сталося, та ні в мене, ні в Хинки нових ідей не виникло.
Ввечері Льє приніс мені конверт з академії.