Мільйон так Мільйон!

Не чекаючи на дозвіл, до кабінету увійшов Льє де Бальмон.

Від полегшення я ледве не впала.

То, Гард йому передав!

Бальмон мовчав, переводячи погляд з мене на інспектора, що лежав на підлозі.

– Кориле, мені здається, що тобі було б набагато зручніше у кріслі, як вважаєш? А ця молода пані нехай почекає у коридорі, правда ж, пані Кіллі?

Я гарячково кивнула й вибігла геть.

Двері із легким стуком зачинилися. З двох боків стояли охоронці. Почути, про що говорили Бальмон і, як я тепер дізналася, Корил, не могла, тож нервово ходила туди-сюди.

Мені здалося, що минула ціла вічність, перш ніж пан головний слідчий вийшов.

Глянувши на мене, він кинув:

– Ходімо.

Я зітхнула і пішла — все краще, аніж залишитися тут.

Вийшовши на вулицю, примружила очі: сонце здавалося занадто яскравим. Ельфи, Хинки й маги снували навколо. Світ не зупинився тільки тому, що мене посадили до в’язниці.

Бальмон узяв мене за руку і повів кудись убік.

– Куди ми?

– До мене додому.

– Додому? Але я не розумію, що ви зробили? Чому мене випустили?

– Раджу тобі переходити зі мною на «ти». Я сплатив заставу.

– Що?! – від подиву я навіть зупинилася, та чоловік знов потягнув мене уперед.

Думки скакали в голові, мов криги. Заплатив? Мільйон?! Цілий мільйон?! Звідки в нього такі гроші?! І що, заради духів, він захоче за таку послугу?! Та мені за все життя не заробити таких грошей!

Нарешті ми зупинилися біля двоповерхового будинку, вікна якого виходили на море, що шумувало поряд. Лазурного кольору, з круглим дахом і балконом.

Ельф махнув рукою, відкриваючи прохід, і буквально заштовхнув мене всередину, увійшовши слідом.

– Звідки у вас такі гроші?!

– І це все, що тебе цікавить? Звідки гроші? – процідив крізь зуби.

– Ні. Не все. Просто… просто я здивована!

– А як ти думала, я витягну тебе звідти?

– Та ви ж головний слідчий!

– Так, однак я не можу скасувати обвинувачення.

– Спасибі, – тихо сказала я, – але я ніколи в житті не зможу повернути вам гроші.

– А я що просив повертати? Розрахуєшся собою!

– Що?! – витріщила на мага очі.

– А чому б і ні? Станеш моєю коханкою, як тобі ідея? Як на мене, непогано. Не думаю, що ти коштуєш так дорого, утім іноді доводиться переплачувати.

Рука злетіла у повітря сама по собі, та білявий її перехопив.

– Що? Не подобається? Та чи не так я повинен сказати, щоб відповідати образу насильника і ґвалтівника жінок, яким ти мене вважаєш?

Очі Бальмона палали, я відчувала магічні хвилі, що колами розходилися навколо нього. Ця сила неприємно давила, вона була як бурхливий потік, що знищує все на своєму шляху.

– Я… мені шкода, що я тоді вам такого наговорила, та я злякалася, ваші очі світилися, і я подумала…

Як пояснити йому все? Слова інспектора тільки підтвердили, що ельф не впливав на мене і на мої відчуття.

– Перестань вже мені викати. Ми тепер стали набагато ближчі. Мені плювати, шкода тобі чи ні, я не зміг би жодну дівчину залишити з Корилом. Він нічого тобі не зробив?

Я заперечно хитнула головою.

– Тоді тобі пощастило. Сьогодні ввечері розкажеш, як ти примудрилася у таке влізти. І я хочу правду, ти зрозуміла?

Чоловік узяв мене за підборіддя і змусив дивитися в очі.

– Зрозуміла, – видихнула тихо.

– Я забрав тебе під свою відповідальність, це означає, що житимеш тут. Завтра забереш свої речі у пані Шмок. І ще, з цього моменту ти моя економка, кухарка й прибиральниця. Будемо вважати, що ти вже почала відпрацьовувати борг.

Я не знала, що сказати, тому мовчала. Поволі ельф заспокоювався.

– Сьогодні я повернусь о восьмій, зараз три, думаю, цього часу вистачить, щоб приготувати вечерю. І ще, я терпіти не можу магічно приготованої їжі, такий вже я є. Тож, будь ласка, готуй без магії.

Я хмикнула.

– Є заперечення?

– Ні.

– От і добре. Ходімо, покажу тобі твою кімнату.

Дім був просторий і світлий, хоча меблі здебільшого у темних тонах.

Нічого зайвого, ніяких прикрас або рюшів. Відчувалося, що Бальмон живе тут сам.

Він повів мене на другий поверх і прочинив перші ж двері.

Вікна кімнати займали майже всю стіну. Море! Яка краса!

Велике ліжко, шафа й крісло.

– Ванна там, – махнув рукою на двері біля вікна, – я б рекомендував скористатися нею просто зараз.

Я болісно почервоніла і стиснула кулаки.

– Що ж, до вечора, – кинув перед тим, як піти.

Цікаво, він тепер завжди буде зі мною таким, чи це просто спосіб зробити мені боляче, як я зробила йому?

Я сиділа у ванні понад годину, все терла й терла мочалкою шкіру.

Після цього випрала й висушила магією одяг.

Нарешті вдягнувшись, заплела косу і пішла шукати кухню.

Проблема полягала в тому, що весь час готувала Хинка, тож я гадки не мала, що і як готують ельфи.

Кухню знайшла швидко, проте на цьому легкі завдання закінчились.

Шафи були забиті їжею. Магічні охолоджувачі теж. Утім що з усім цим робити, я не знала.

Не можу ж я просто все змішати й зварити?!

Раптово мій погляд зачепився за досить великий блискучу “хмарину”.

Образаріум! А що, як він спрацює нормально і покаже мені, як приготувати якусь їжу?

Я натиснула перемикач посередині. Якийсь час поверхня просто світився, а потім на ній з’явився ельф з майже синіми очима й довжезними вусами.

– Отже, сьогодні приготуємо Банаше. Для цього вам знадобиться…

Оскільки назв я не знала, орієнтувалася на зовнішній вигляд продуктів, якщо щось переплутаю, що ж — така, значить, моя доля.

Витративши дві години, я спробувала страву. Вийшло непогано. Одне завдання виконане.

Прибираючи, зайшла до кімнати Бальмона.

Широке ліжко, вкрите чорним простирадлом. Світлі стіни, велика шафа. Тумбочка з якимись склянками. Підійшла ближче й взяла одну. Відкрутила ковпачок, і мене огорнув знайомий запах моря, свіжості та трохи квітів.