Гірше не буває?

Наступні дні я не могла ні на чому зосередитись. Знов і знов подумки поверталась до того вечору у замку.

З болем у серці, дійшла висновку, що була неправа.

Якби він дійсно впливав на мене, то не повернув би додому.

Та й навіщо це йому? Хто я така? Навколо повно жінок.

Я чекала, що він з'явиться у бібліотеці, проте, марно.

Раз чи два я майже наважилась піти до нього і попросити пробачення за свою поведінку. Льє де Бальмона знайти було не складно, його відділок знаходився у центрі міста.

Та мені не вистачало хоробрості. Що, як він мене вижене? Що, як навіть не стане слухати?

З іншого боку, я злилась на себе, за те, що не можу припинити думати про цього ельфа.

Напевно, все це тривало б ще багато часу, якби у понеділок вранці до нас не прийшла міська варта.

Ми як раз снідали й Хинка здивовано втупилась на служителів закону, коли вони увійшли до коридору.

– Добрий день пані Шмок, – привітався високий кремезний ельф – тут проживає Флора Кіллі, жителька королівства Реанар?

– Так, це я. – відповіла, вийшовши вперед.

– Прошу, пані, пройдіть з нами до відділку, ви звинувачуєтесь у викраденні артефактів сили п'ятого ступеня.

– Що?! – скрикнули ми з Голдою одночасно.

– Це якась маячня! Я нічого не крала!

– Це буде вирішувати слідча комісія. Будь ласка, не чиніть опору, інакше все закінчиться погано, перш за все для вас. Зараз ми проведемо обшук оселі, ось дозвіл. – він тицьнув якусь бумагу пані Шмок під ніс.

Вона глянула на мене і розвела руками, підтверджуючи, що документ справжній.

– Будь ласка, витягніть руки перед собою, – страж глянув на мене майже зі співчуттям – не опирайтеся, якщо все це помилка, ми дізнаємося.

Я зробила як він просив. Холодний метал кайданів стиснув шкіру на зап'ястях.

– Говорити будите на допиті, а до того моменту, вам краще мовчати. У вас є можливість вийти під заставу у розмірі один мільйон Сутів.

У мене душа в п'яти пішла. Що?!

Це все якийсь страшний сон!

Мільйон Сутів? Та я згнию у в'язниці!

Які артефакти?! Мені хотілось тупати ногами й кричати, та оскільки це все одно не допомогло б, я мовчала.

– Флоро, я впевнена це якась жахлива помилка! Я спробую щось зробити. – прокричала Хинка, коли мене вивели на вулицю.

Камера, в яку мене посадили, була маленька й брудна. Крихітне віконце майже не давало світла. Я сиділа на вузькому ліжку й дивилася в одну точку.

Духи! Чому я тут?!

Минуло два дні, а ніхто так і не приходив до мене. Видавали воду і їжу, і те й інше викликало огиду – вода іржава, а їжа більше схожа на зелену баланду.

Проте, я все ж таки їла й пила. Не хотілося бути безсилою під час допиту.

На третій день за мною прийшов той самий кремезний ельф.

– Виходьте пані Кіллі.

Я вийшла й він повів мене вузькими коридорами. Ми блукали наче в лабіринті.

Нарешті, зупинилися біля товстелезних металевих дверей.

Понад усе, я боялася, що там всередині сидить Бальмон. Я цього просто не витримаю!

Утім, на нас чекав зовсім інший ельф.

Старий, з глибокими зморшками навколо рота. Сива борода коротко підстрижена. Холодні білі очі спостерігали за мною, як за тарганом, якого він збирався розчавити.

– Прошу, пані Кіллі, сідайте. – сказав хрипким голосом, вказуючи на стілець навпроти себе – Гард, ти можеш почекати у коридорі. – глянув він на того, хто мене привів.

Той, кого назвали Гардом, неохоче кивнув й вийшов.

– Що ж Флоро, ви не проти, якщо я вас так називатиму, ні? От і добре.

Я розумію, така гарна дівчина, опинилася тут. – його очі заблищали й пройшлися вздовж мого тіла.

Від цього погляду всередині похололо.

– Тоді, почнемо. Скажіть, Флоро, це правда, що вас звинувачували у ворожбі?

– Що?

Він дістав з папки який документ і почав читати.

– «Сьомого числа місяця Сеона, Морена Кмєль бачила, як магиня Флора Кіллі ворожила біля свого дому. Жінка впевнена, що остання її прокляла. Пані Флорі Кіллі призначений штраф. Записано зі слів пані Кмєль. Надзирач шостого рівня – Цепес Лієх.»

Я слухала й не розуміла. Що за нісенітниця! Та коли він назвав ім'я Цепес, я пригадала противного мага, що викинув мене з будівлі магічного надзору.

Втім, яке ворожіння? Чого б це моїй сусідці таке казати?

– Це не правда!

– Що ж, документ з вами не погоджується. Гм… скажіть, як вийшло, що вдома в пані Шмок, у кімнаті де ви жили, викрили схованку з двома артефактами сили п'ятого рівня, викраденими з архіву бібліотеки, а також Драхо Азуріус?

– Що?!

– Лазурний дракон простішою мовою. Ви знаєте, що цей вид вважається щезлим, дуже рідкісний і дорогий? Скажіть, ви його викрали? Або ж, провезли контрабандою?

Мені захотілося засміятися. Ну, звичайно ж, я викапана контрабандистка. Не вистачає тільки летючого корабля і пов'язки на око.

– Я його не крала, він сам до мене причепився, тут, на ринку.

– Ви хочете сказати, що купили його?

– Так, за три Сути. Продавець сказав, що це Йорі.

– Як цікаво. Вам би книжки писати. Що ж, давайте далі. Чи підтверджуєте ви що викрали книгу з бібліотеки, де проходили практику?

– Я не крала, а позичила. Хотіла знайти якусь інформацію про істоту на яку перетворювався Йорі, якого я купила.

– Фантастика! Однак, тут мені ваше підтвердження не потрібно.

Він махнув рукою й на іншому боці, за магічним склом, я побачила сестричок, поряд з ними паперового чоловічка.

Я мало не застогнала. Це була моя провина, не треба було забирати книгу! Могла просто купити! Та я не звикла витрачати зайві гроші, бо в мене їх ніколи й не було!

– Так, так! Це вона, крадійка, викрадачка! – заверещав шкет.

– Так, це вона, підтвердили сестри, вона взяла книгу, навіть не спитавши в нас про дозвіл, ми й самі хотіли звернутись до вас інспекторе.