Мій нестерпний біль
Жахлива новина
Коли мама вийшла до кімнати зайшов вродливий юнак. В нього були блакитні як небо очі, біляве волосся з легенькими кучериками, а також пастельно рожеві губи. Тримав у руках букет з нарцисами, який дав зі словами:
– Бажаю швидкого одужання Флоренц. Тримай це твої улюблені квіти, якщо ти це забула – мені на хвилю після того що цей хлопець сказав, здалося що він збрехав і в очах засяяв відблиск розчарування і радості.
– Дякую... Дуже приємно. Може, скажеш своє ім'я бо схоже що я і його забула – з недовірою мовила до нього і він схоже, у цю мить збадьорився чекаючи саме на цю фразу.
– Джон, моя... люба– здалося дивним що саме на люба розтягнув фразу ніби... зрадив?
Раптом телефон задзвонив у його кишені і він нервово сказав:
– Вибач, мушу іти – аж ніяковіючи він до мене говорить.
– Та... треба іди, я почекаю.
Не чекаючи моєї відповіді він вийшов відповідаючи, але по останній розмові що я чула, знаю що крізь двері все чути.
– Привіт... Ні не згадала і це добре... Ха думаєш згадає квіти... Вона ж ніколи не буде такою як ми і між нами ніщо не стане... Та мені вже сказали що вона не зможе встати, а мені така болячка на шиї не потрібна... Тоді до зустрічі Моно.
Та не вже... Я в шоці... Від кількох новин і не знаю від якої більше: від тої що не можу ходити, від того що мені зрадили чи взагалі що мені на себе байдуже.
#117 в Не художня література
#936 в Різне
Відредаговано: 10.12.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
