1. Нічний байкер

ШІСТЬ МІСЯЦІВ ПОТОМУ

МАША

Розплющую очі від приглушеного віддаленого гудіння мотоцикла. Ну це вже дістало. Реально ні в які ворота. Цей запеклий байкер уже вимотав усі мої нерви за три місяці. І я досі не можу вирахувати, хто це. Адже в цьому кварталі людей толком нема. Квартал закинутий, забудовник відмовився, а за тендер на нього ніхто навіть боротися не хоче. У кварталі якщо з двадцяток використаних будинків знайдеться, то це добре. Але я уяви не маю, хто тут може посеред ночі гасати, і це повторюється практично кожної ночі.

От якому дияволу не спиться. Це ж скільки розуму потрібно мати, щоб скинути глушник і гонити під вікнами. У мене, між іншим, дитина спить.

Різко зриваюся на рівні ноги та мчу на балкон. І сьогодні я встигла. Мотоцикл з ревом та прострілами проноситься понад нашим двором і мчить далі.

Я лаюся, на чому світ стоїть. Третя ночі, а це бісове чортеня гасає, мов попечене, кварталом. Їй-богу, підліток якийсь. От вичислю хто, то вуха надеру. Дякувати Богу, вже осінь. А там зима не за горами, то, може, вже гонити не буде. Мотосезон закінчиться.

Важко зітхаю і їжуся від прохолоди вересневої ночі. Я сонна та дуже зла. Підіймаю голову догори, а там краса така, що аж на душі легше стало. Повний місяць купається в кронах дерев, злегка пофарбованих осінньою позолотою.

Як же гарно. Можна стояти та дивитися, якби не холод. Здригаюся від прохолоди та від того, що дикий рев мотоцикла відлунюється від лісу та поодиноких будинків. Гудіння віддалилося, але не стихло. Я вже злісно видихнула та хотіла піти, як раптом чую, як мотоцикл повертається. Зупинившись, прислухаюся. Раптом гучний рев моментально зник. Але мене напружує шелестіння шин по асфальту. Примружуюся. Без окулярів я бачу не дуже добре.

Але все ж, повернувшись, стою біля перил балкона і бачу, як байк підкочується до сусідніх воріт. Я відмовляюся в це вірити. Ні. Цього просто бути не може. Такий здоровий лоб, а подивися, що витворяє. Ох я ж тобі зараз, зараз ти в мене...

А я то думаю, чому не можу вирахувати цього ненормального. А він он — під носом. Усе, він мене дістав. І байдуже, що третя ночі надворі. Я йому зараз дам прямоток і акрапович заодно. Мужик четвертий десяток розміняв, а мізків, схоже, нема. Схоже, вже й не буде. Вони ж в аптеці не продаються. Прожогом повертаюся у спальню, хапаю свій банний халат та йду на вихід. У коридорі на ходу одягаю халат і на мить заглядаю до своєї племінниці.

Дитя спить — от і добре. Бо я налаштована рішуче. Зараз я цьому дебілкові покажу, де раки зимують.

Спустившись униз, взуваю осінні чоботи на босу ногу і чимчикую на вулицю. Зла як чорт. Цей неадекват мене розбудив, тож я не заспокоюся та не засну, доки не скажу йому все, що думаю.

За кілька хвилин уже стою перед воротами Канцера і тисну на кнопку домофона. Але мені ніхто не відповідає, тому починаю гамселити кулаком по воротах. Я доб’юся свого. Гримаю у металеву браму, а подумки іронізую: «Ану виходь, чудовисько волохате, на бій нерівний... Зараз я тебе порву як тузик грілку».

Почувши кроки зі сторони двору, я припиняю гримати і відступаю. Невже таки вийде? Я вже налаштовуюся обкласти свого ненависного сусіда з ніг до голови компліментами. Бо в нас, відколи він сюди приїхав, трабли. Але я вчасно стрималася, бо ворота мені прочинив сонний чоловік у формі охорони.

— Доброї ночі, пані. Вам кого?

Я спантеличено кліпаю кілька разів, а тоді випалюю:

— Того, що щойно в’їхав сюди на мотоциклі.

— Пані, перепрошую, але тут нікого не було, — надто впевнено заявляє чоловік.

Мене в цю мить підкинуло. Цей нахаба явно намагається зліпити з мене дурепу. Але не вийде.

— Послухайте, шановний. У мене є відео, на якому видно, що мотоцикл щойно в’їхав у ці ворота. Тож або ви кличете сюди цього клятого байкера...

— Або що? — визирає з-за охоронця чоловік у байкерському екіпіруванні.

Нервово кліпаю великими очима, дивлячись на чоловіка, який вмикає світло та звертається до охоронця:

— Михайле Васильовичу, спасибі. Далі я сам.

Охоронець залишає нас самих. Я закладаю руки на грудях і, поправляючи капюшон від халата, пильно дивлюся на чоловіка зі звішеним шоломом на руці.