4

Дивно, але у ту ніч я навіть змогла заснути. Пам'ятаю, як ми сиділи за столом, а потім темрява і я прокидаюся у власному ліжку.

Щоки спалахнули рум'янцем.

«Цікаво, як я тут опинилася?»

Покрутивши головою, не побачила поряд кішок. Що вже було дивно. Але що дивніше до моїх ніздрів долинув запах свіжозвареної кави.

Позіхнула, спустивши ноги на килим. На щастя все ще була в своєму одязі.

«Де Рандал?»

Ще раз позіхнувши, вийшла зі спальні, прикривши за собою двері. Запах кави привів мене у вітальню. Мій вчорашній демон стояв біля книжкової шафи та гортав якусь книжку. 

Я завмерла, відчуваючи, як рот знов заповнює слина. На ньому були лиш чорні шкіряні штани. Великі кажанячі крила складені на спині. Мій погляд ковзнув по ним до лінії талії.

— Добрий ранок. А що ти тут робиш?

Демон озирнувся, звівши брови.

— Шукаю спосіб як повернутися додому.

Підійшовши до нього, помічаю, що він читає ту саму книжку з якою Ар'я прикликала його.

— І як? — бовкнула, облизавши губи. 

— Поки нічого. Але скажи мені на милість, — затріснув книгу та звузивши очі, подивився на мене, — для чого ви мене закопали?

— Ти не дихав… Ми подумали, що ти вмер.

Демон роздратовано повів крилами.

— Ви що не читали інструкцію по виклику?! Останній абзац.

Я глипнула на нього, потім на книжку у його руках. Він знов розгорнув «Топ 2: портальна магія» та тицьнув мені під ніс.

І дійсно…

Через нестабільність даного порталу, можливі побічні дії, як сильна слабкість, блювота чи навіть втрата свідомості. Симптоми проходять через кілька годин.

«Ну Ар'я… — слів не було. — Коза, сказала ж, що все прочитала кілька разів»

— Пробач. Я допоможу тобі повернутися додому.

— Постарайся, інакше сама будеш розбиратися з армією орків.

— О-о-о. — слів все ще не було, лише здивування.

— Я тобі там каву зробив. — хилитнув головою у бік столу. Піймавши мій шокований погляд, пояснив: — Твоя кішка показала, як робити.

Він несподівано посміхнувся і від цієї посмішки мені стало жарко. 

— Як це мило, — бурчу, сідаючи за стіл. 

Перед мною відразу поставили улюблену чашку з надписом «Добре, що все йде за планом. Погано, що план — гівно». Здається це тепер слоган мого життя.

На деякий час залягає тиша: я мовчки п'ю каву, він — повертається до вивчення інструкції порталів.

Після я переміщаюся до телевізора, посадивши на коліна Пушинку. Клацаючи канали на мить зупиняюся на випуску новин де диктор з серйозним голосом розповідає про лінію фронту. Перемикаю відразу, підтиснувши губи. Від несправедливості цього світу зводить живіт.

— Що це? — несподівано лунає голос Рандала.

Я здригнулася, повернувши до нього голову.

— Телевізор. У твоєму світі такого немає?

Він хитає головою, розглядаючи плаский телевізор, що висів над фальш каміном.

— Я почув за якусь битву, — питає він, а я лиш зітхаю. — Що у вас тут коїться?

— Несправедливість, — бурчу. — У нас також є орки, які мріють захапати наші землі.

— І як? — у голосі демона промайнуло співчуття.

— Нас не так легко здолати. Вони вже неодноразово обламували ікла. Але дурним не доведеш, що вони не праві.

Рандал хмикнув.

— У моєму світі з ними ніхто розмов не веде. Варто підняти у повітря дракона, як вони розбігаються у всі боки.

— Дракони? — мої очі стали схожі на блюдця.

Виявляється у його світі є багато магічних істот.

— У тебе є справжній дракон?! Це так… круто! А покажеш мені, — схопилася, — коли ми тебе відправимо у твій світ.  А вони дуже великі? Як автобус?

— Що таке автобус?

— Транспортний засіб. Ну так що? Твій дракон помістився б у моєму будинку?

Демон здавлено розсміявся. 

— Якщо тільки одне крило.

— О-о-о, — мої очі заблищали якимось ман'ячним блиском. — Я хочу одного!

— Навіщо? — здається щиро не розумів він.

Схопивши ротом повітря, я підняла руки та махнула їми.

— Як це «навіщо»?! — зіниці розширилися, заповнюючи собою ледь не всю райдужку. — Щоб літати на шабаш! І на шопінг! І щоб усі подружки впали від заздрощів! — у мене перехопило подих від емоцій.

— Ти хочеш на істоті, яка дихає вогнем літати на шопінг?

Я по дурному заплескала в долоні, піддавшись трохи вперед.

— Якась ти дивна, відьмо. Як ти собі це уявляєш?

Мені довелося глибоко зітхнути, щоб хоч трохи відігнати яскраві картинки, що почали складатися у голові: я, дракон… Ось ми летимо… і щасливо спалюємо все до попелу.

— Ну, а що? — невинно кліпаю очима. — Це зручно. Паркування безкоштовне, бензину нуль і поряд купа усміхнених людей. 

— У вас тут що всі трохи… — він покрутив пальцем біля скроні.

— Та ні. Але ти ж не будеш сперечатися, що поряд з вогнедишною істотою ні в кого не виникне бажання з'ясовувати зі мною стосунки.

Не втримавшись мій демон розреготався. Від звуку його сміху, по шкірі пробіг табун мурашок.

— Мені попалася дуже жорстока відьмочка, — переставши сміятися, майже промуркотів він, а у мене знов збило подих.

— Я ще вмію перетворювати людей на свиней, — глитнувши, облизала сухі губи. — Треба?..

Ноги почали труситися, а в животі запурхали метелики. Краще вже, щоб він продовжував кидати люті погляди. 

— Гадаю, потрібна навичка, — кутики губ знов сіпнулися, він ледь стримувався, щоб знов не розреготатися.

Вставши з бильця дивану, чоловік взяв у руки книжку, залишивши мене сидіти з палаючими щоками.

Я не хотіла нових стосунків, не після того, що було у моєму житті. Від початку не сприймала той ритуал серйозно, скоріш, щоб Ар'я заспокоїлася та не намагалася влаштувати моє особисте життя. Але зараз щось змінилося. Не хотілося визнавати, але мені справді сподобався Рандал.