Глава 8

Як тільки сіла в машину до Стаса в ніс одразу пробрався аромат його парфумів. В цій машині усе пахло Корольовим і у мене навіть промайнула така думка, що скоро і я пропитаюся цим ароматом.

- Може поясниш навіщо я тобі знадобилася? - стримуючи злість глянула на хлопця.

- Не люблю їсти на самоті. - нагло заявив Стас і виїхав зі стоянки.

- Гей! Ми домовлялися лише поговорити! До чого тут їжа!? - одночасно розгублено і сердито закричала. Машина тим часом вклинилася в потік інших автомобілів і везла мене в невідомому напрямку.

- От за обідом і поговоримо. - абсолютно спокійно заявив Стас. - Не можу думати на порожній шлунок. А так поїм і можливо добрішим стану.

- Як на мене то це неможливо. - буркнула і схрестила руки на грудях. Схоже криками в даній ситуації я нічого не доб*юся. Тому варто заспокоїтися і поглянути що ж задумав цей навіжений.

Стас тим часом кинув в мій бік на смішливий погляд, а тоді чомусь з*їхав на узбіччя.

- Що ти..

Та не встигла я договорити, як хлопець різко нагнувся в мій бік і наші обличчя опинилися надто близько один до одного. На мить я навіть змогла зазирнути в його темно - сині очі і побачила які ж довгі у нього вії. Стас тим часом якось підозріло посміхнувся і потягнув на себе ремінь безпеки. За мить пристебнув мене ним і повернувся на своє місце.

Ого! І що це таке щойно було? Надто дивна реакція мого тіла.. Я навіть не дихала ці кілька секунд.

- Бачу попередній досвід тебе не навчив, що потрібно пристібатися. - Корольов при спокійно вирулив на дорогу і поїхав далі.

- Чому ж сам не пристебнутий? - тихо запитала. В бік самого хлопця дивитися уже не хотілося.

- Хвилюєшся за мене? – на смішливо запитав Стас.

Стримати фиркання я не змогла. Насправді просто було цікаво чому за мою безпеку він хвилюється, а сам ганяє без будь - якого захисту. Та Корольов знову перевернув усе на свій лад, а переконувати його у своїй правоті я не збиралася.

Спортивний автомобіль Стаса пригальмував біля досить красивого кафе із відкритою терасою. Я одразу ж відчула як живіт болісно зжався від голоду. Ну звісно, через візит Стаса сьогодні в їдальню я навіть не змогла нормально поїсти.

Поки я розглядала усе навколо через скло автомобіля, Стас уже вийшов на вулицю і навіть відкрив для мене двері. Ну нічого собі! І чого це він такий добренький став?

Руку його я звичайно проігнорувала і вийшла на вулицю сама. На це Стас лише хмикнув і не запитуючи дозволу взяв мою руку в свою.

- Гей! - спробувала вирвати свою кінцівку, але це було не так то і просто. - Що за приколи?

- Ти така мила коли злишся. - під мигнув мені хлопець і повів за собою в кафе.

Поки йшли я не зводила погляду з наших рук і чомусь відчувала себе якось не правильно. Вся ця ситуація загалом була однозначно не правильна. Цей Стас точно не прекрасний принц, а скоріше за все мудак, який страждає роздвоєнням особистості. Ну не може одна людина бути одночасно повним придурком і знущатися над людьми, а вже за мить стати милим хлопцем.

Всередині були зайняті кілька столиків, але Стас повів мене в інше приміщення. Ми пройшли довгим коридором з безліччю дверей і вийшли на задню частину кафе. Від того що я побачила перед собою просто дух перехопило. На знаходилися на ще одній терасі , але тут був лише один столик. Попереду відкривався вид на річку і ліс. У мене склалося таке враження, що ми зараз посеред лісу на галявині, а місто залишилося десь дуже далеко.

- Подобається? - Стас зупинився поряд зі мною і схоже йому дійсно було важливо почути мою відповідь.

- Тут дуже гарно. - не стала лукавити і сказала так, як відчувала.

Корольов лише кивнув і знову вирішив пограти в джентльмена. Відсунув для мене стілець і зацікавлено витріщився. Я не стала сідати на інший, хоча таке бажання було. Присіла на той, що він тримав і знову відвернулася в бік краєвиду.

- Доброго дня, Станіслав Ігорович. Що будите замовляти? - я навіть не помітила як поряд з нами з*явилася молода офіціантка. Досить красива дівчина не зводила голодного погляду з Стаса. Мені навіть здалося що якби він був тут сам, то вона на нього накинулася б.

- Як завжди, Ніна. - Корольов же на дівчину навіть не дивився, а зацікавлено переглядав щось на своєму айфоні.

- А ваша супутниця? - офіціантка Ніна глянула на мене таким поглядом, що мені навіть страшно стало їсти в цьому ресторані.

- Моя дівчина буде те ж саме. - не відриваючи погляду від телефону заявив Стас.

Офіціантка мало не шипіла від люті почувши такі слова Корольова, а я готова була гепнути його чимсь важким по дурнуватій голові.

- Ти що збожеволів, придурок?! - закричала, як тільки Ніна залишила нас удвох.

- А в чому проблема? - здивовано витріщився на мене Стас. - Ти сама хотіла зробити замовлення? Зараз покличу Ніну!

- Ти привіз мене сюди щоб познущатися? - моє терпіння трималося на волосині. - Яка я тобі дівчина, Корольов? Та будь ти останнім хлопцем на землі, я в твій бік навіть не гляну!

- Справді? - схоже я трохи переборщила з поясненнями. – А на кого глянеш? Може на того молокососа, що ніс тебе на руках? Хочеш сказати що він кращий за мене?

- Що ти.. - Стас вже за мить підтвердив мою теорію про роздвоєння особистості. Його очі стали темніше свого відтінку, що говорило про його роздратованість. Зовсім несподівано він піднявся зі свого крісла і підійшов до мене. Ось зараз я бачила справжнього Стаса, якого варто остерігатися.

Хлопець схопив мене за руку і одним ривком підняв на ноги. Навіть не знаю чому я гальмувала і одразу не пішла геть. Можливо хотіла перевірити що він задумав. Ну що ж.. перевірила.

Корольов не надто ніжно схопив мене своїми руками за обличчя і поцілував. Просто накинувся на мої губи як навіжений і намагався проникнути своїм язиком в мій рот. На щастя я швидко прийшла до тями і відштовхнула його від себе. Ну як відштовхнула.. він то вищий від мене на цілу голову і досить добре складений фізично. Тому я змогла лише відірвати Стаса від себе і не довго думаючи вліпила йому ляпас.