Глава 7

Коли продзвенів дзвінок на пару я перша помчала на вихід. І байдуже що я так і не запросила Стаса на вечерю. Такий придурок як він не заслуговує на те, щоб переступати поріг мого дому. Краще скажу татові правду і хай сам розбирається з цим. Навіщо взагалі я піддалася пориву і не розповіла усе як було одразу? Хотіла захистити цього ідіота, а він так погано вчиняє з людьми. Та я впевнена, що Марк не перший над ким він ось так знущався. Та ким він взагалі себе вважає? Королем світу?

- Настя, зажди! - Інна наздогнала мене уже біля самої аудиторії. - Ти як?

- Зла як чорт! - крикнула. - Ненавиджу цього придурка! Як він міг при всіх знущатися з Марка!?

- А мене дивує дещо інше. - нахмурилася Інна. - Стас раніше не приходив в їдальню. Взагалі ніколи. А сьогодні прийшов. Як думаєш, чому?

- Поняття не маю! - буркнула. - Щоб познущатися?

- Уся їдальня бачила як він сидів поряд з тобою. Більше того ви так дивно сварилися.. і ти зовсім його не боялася. Насть, увага цього хлопця може принести тобі проблеми. - нахмурилася Інна. - Та сама Ванесса уже не перший рік бігає за Стасом.

- Хочеш сказати, що нас можуть вважати парочкою? - я сказала і одразу ж скривилася від такої перспективи. Цей хлопець абсолютно мені не подобався. Та Інна мала рацію, за сценою в їдальні спостерігало надто багато людей. І це було погано..

Зайшовши в аудиторію я одразу відчула як напружилася атмосфера. Схоже новини розлітаються швидше ніж я думала. Та сама Ванесса глянула на мене таким поглядом наче я хлопця у неї вкрала. Отже, вона теж уже в курсі останніх подій. На щастя в аудиторію зайшов викладач і я змогла трохи заспокоїтися. Поки йтиме лекція мені треба придумати план подальших дій. Та в голову нічого нормального не приходило і хотілося простогнати в голос від тупості даної ситуації.

Після закінчення лекції я помітила як в мою сторону направляється та сама Ванесса. Інна схоже теж її помітила і помітно напряглася. Блондинка виглядала досить войовничо і схоже збиралася боротися за свого дорогого Стаса. Чорт! Він цього хлопця у мене проблеми навіть коли його не має поряд.

- Що у тебе з Корольовим? - Ванесса зупинилася переді мною і холодно запитала.

- Нічого. - хмуро відповіла. - Така відповідь тебе влаштує?

- Хочеш стати моїм ворогом? - все більше злилася блондинка. - Не раджу цього робити. Стас мій і навіть не думай крутитися поряд з ним!

Ого! А у цієї дівчини серйозний настрой! Цікаво, а сам Стас знає про те, що у нього така фанатка запекла! Усіх конкуренток одним своїм виглядом відлякує!

- Окей! - стримано кивнула. - Твій Стас мені і даром не потрібен. Тому можеш не хвилюватися. Він лише твій!

Ванесса від моєї заяви помітно розгубилася. Схоже вона думала, що я запала на Стаса і буду усіма силами боронити свої почуття. Шкода, що я не виправдала її сподівань. Дівчина то так серйозно настроїлася.

Ми з Інною вийшли в коридор і поспішили на наступну лекцію. Для цього потрібно було піднятися на четвертий поверх, де і знаходилася потрібна аудиторія. Я зупинилася біля сходів і перевела подих. Це дійсно справжнє випробування для моєї хворої ноги. Уявлення не маю як піднятися так високо.

- Допомогти? - поряд зупинився Андрій і привітно усміхнувся.

- Хочеш на руках мене винести вгору? - запитала. Взагалі - то я просто пожартувала коли задала це питання. Але хлопець від мого запитання не розгубився і швидко підхопив мене на руки.

- Ой! - розгублено вигукнула. - Я ж пожартувала!

- А я ні! - знову усміхнувся Андрій і впевнено поніс мене сходами вгору. На щастя студенти уже розійшлися по аудиторіях і окрім Інни нас ніхто не бачив. До речі, подруга йшла одразу за нами і якось підозріло усміхалася.

- Тобі не важко? - невпевнено глянула на хлопця. Ми вийшли якраз на третій поверх, але Андрій навіть не збився з дихання. От що значить заняття спортом!

- Ти як пушинка, Настя! – під мигнув мені хлопець, а я від такого компліменту зачервонілася як помідор.

Щось часто останнім часом мене носять на руках. Хоча в обіймах Андрія мені досить добре. Спокійно так і.. правильно. А коли мене носив Стас я відчувала себе якось не так. Серце билося як навіжене і парфум хлопця діяв на мене надто магічно. Такі різні відчуття і такі різні хлопці.

Ми вийшли на четвертий поверх і Андрій обережно поставив мене на ноги.

- Дякую тобі! - щиро заявила. - Це.. дуже мило з твого боку.

- Я радий, що зміг допомогти. - усміхнувся хлопець і зайшов в аудиторію.

Інна пішла вслід за ним, а я пригальмувала в самих дверях. По спині пройшов холодок і стало якось не приємно. Оглянулася назад і побачила біля одного з підвіконників Стаса. Хлопець стояв схрестивши руки на грудях і не зводив з мене свого звичного хмурого погляду. Я навіть відчула як волосся на тілі дибки встало від цього погляду. Схоже Стас бачив як Андрій ніс мене на руках. Але чому це його так розсердило? Нічого не розумію...

На щастя дзвінок відірвав мене від споглядання Стаса і я відправилася на лекцію. Андрій привітно мені усміхнувся коли я проходила біля нього і я не втрималася – усміхнулася у відповідь.

- Схоже Андрій на тебе запав. - шепнула мені на вухо Інна коли я сіла поряд з нею.

Від такої заяви подруги я розгубилася. В принципі я не була проти стосунків як таких, але Андрій не викликав в мені відчуття закоханості. Можливо ми просто мало знали один одного і проблема була в цьому.

- Він хороший хлопець. - відповіла з усмішкою і взялася занотовувати лекцію.

Десь в середині пари на мій телефон прийшло смс з незнайомого номеру. Я здивовано витріщилася на апарат не до кінця розуміючи , що відбувається.

« Після пар чекаю тебе на стоянці. Не думай ігнорити мене, Настя. »

Я напевне цілу хвилину тупо витріщалася на екран телефону поки до мене не дійшло хто автор цього смс. А коли розуміння все таки відвідало мою голову, я розізлилася.