Глава 6

Лише вдома я нарешті змогла видихнути спокійно. Інна допомогла мені піднятися в квартиру і відправилася в свою кімнату. Та перед цим мені довелося розповісти їй усе про що ми зі Стасом говорили. В принципі між нами то і розмови нормальної не було. Взагалі не розумію навіщо йому було мене підвозити.

Як тільки я випила ліки і вмостилася під ковдру життя стало налагоджуватися. Але на жаль щастя моє було не довгим. В кімнату влетіла зла як чорт Ліза і схрестивши руки на грудях витріщилася на мене.

- Може поясниш що у тебе спільного з Корольовим? - сердито випалила.

- З ким? - здивовано витріщилася на сестру.

- Зі Стасом, дурепа! - гаркнула Ліза. - Як така як ти могла познайомитись з таким як він? Та Стас в житті не глянув би в твій бік!

- Пригальмуй, сестричко! - от тепер і я злитися почала. - Учора Стас мені допоміг коли я впала зі скейта. Ми з ним не друзі і точно ними не станемо. Це все? Чи продовжиш мене ображати.

Ліза лише фиркнула і пішла, голосно гримнувши дверима. Ну що ж, моя сестра в своєму репертуарі. До самого вечора я валялася в ліжку і переписувалася з друзями. Усім було цікаво як я влаштувалася і чи гарні тут хлопці. Після такого запитання перед очима з’явилося перекошене від злості обличчя Стаса. Довелося добряче головою потрусити щоб вигнати цього ідіота зі своїх думок.

На вечерю я вирішила спуститися на перший поверх і заодно трохи розім’ятися. Не звикла я довго сидіти на одному місці. Хотілося рухатися, а особливо кататися на скейті. Шкода, що мене не скоро таке щастя чекає. Наша велика сім’я сиділа за столом і вечеряла. Інна першою вийшла з - за столу і відправилася в свою кімнату. Схоже її чекав довгий вечір в обнімку з телефоном. Коли вона вставала з крісла я помітила, що до неї якраз дзвонив Тарас.

Ліза їла мало, тому що берегла свої форми, а зараз не зводила погляду зі свого телефону і не помічала нічого навколо.

- Настя, у мене тут виникла одна ідея. - серйозно глянув на мене тато. І чому в цей момент я відчула, що нічого доброго мене не чекає? - Чому б тобі не запросити до нас на вечерю свого друга?

- Якого друга? - здивовано перепитала.

- Ну того хлопця, що вчора тобі допоміг. - пояснив татко. - Не гарно виходить. Хлопець час свій потратив і навіть додому тебе привіз. Ні! Ти точно маєш його запросити!

- І де я маю вам його знайти? - роздратовано запитала. - У мене навіть номеру його не має!

Чудовий аргумент щоб татку відстав зі своєю дивною ідеєю. Не вистарчало бігати за цим Стамом і запрошувати його до себе додому.

- Стас навчається в нашому універі! - як завжди не вчасно влізла Ліза і підло так мені посміхнулася.

- Ось і чудово! - зрадів татко. - Завтра чекаємо його на вечерю!

- Але.. - такого повороту я точно не очікувала. Не встигла я і слова сказати, а тато уже встав за столу і пішов дивитися телевізор. Ну просто супер! І як тепер викручуватись?

Після вечері я повернулася в свою кімнату і лягла під ковдру. В голові все крутилися слова батька щодо Стаса. Блін! Сама ж заявляла що нам варто триматися подалі один від одного, а тут ця клята вечеря! І що ж тепер робити?

Так нічого і не придумавши я заснула. А наступного ранку прокинулася зла на увесь світ. Спочатку накричала на Лізу через те, що вона довго сидить в ванній кімнаті. Потім відмовилася снідати, тому що як тільки згадувала що сьогодні доведеться самій підходити до Стаса, а ще в гості його запрошувати, апетит зник остаточно.

Коли Олена везла нас в універ я все ще сподівалася, що Стаса сьогодні не побачу. Ну може ж статися диво і він заб’є на навчання. Інна говорила, що цей хлопець завжди робить так як хоче і може тижнями не з’являтися в універі. От станеться диво і сьогодні його не буде.

- Ти чого така загружена? - запитала Інна коли ми пробиралися коридором до своєї аудиторії.

- Тато хоче щоб я покликала Стаса на вечерю. - зітхнула. - Хоче подякувати таким чином за мій порятунок.

- Ти серйозно? - Інна від такої заяви навіть з кроку збилася, а тоді схопила мене за руку і відтягнула до вікна. - Це погана ідея, Насть.

- Та я сама знаю. – буркнула. - Уявлення не маю як йому про це сказати. А ще.. боюся що один одного повбиваємо на очах у тата. Коли бачу цього Стаса готова його придушити.

- То може варто щось придумати? - замислилася Інна. - Скажи що не бачила його в універі.

- Проблема в тому, що Ліза здасть мене не задумуючись. - зітхнула. - Вона мстить за те, що я її ім’ям назвалася. До того ж, сестра буде рада якщо Стас заявиться в наш дім. Для неї він прямо ідеал.

Інна мені щиро поспівчувала і ми поспішили в аудиторію. Лекцію я записувала на автоматі і все ще тихо сподівалася, що Стаса сьогодні не буде. На перерві до нас з Інною підійшов наш одногрупник Андрій. Цей хлопець був досить приємним і весь час до пари ми весело проговорили. Андрій взяв з мене обіцянку, що як тільки я поправлюся то він покаже мені як вміє кататися на велику.

Після другої пари ми з Інною відправилися в їдальню. Поки йшла коридором постійно оглядалася по сторонах. У мене такими темпами скоро почнеться параноя. Стас почне ввижатися у кожному студенту.

В їдальні як і вчора було повно студентів, але ми одразу ж відправилися до свого столика. Марк з Кірою уже були на своїх місцях, а от Тараса не було. І куди це він зник?

- Привіт, дівчата! - весело помахав нам Марк. - А де третю загубили?

Точно! Я зі своїми переживаннями лише зараз згадала, що Олі сьогодні не було.

- Оля вирішила прогуляти. - відповіла Інна. - Я по обід, хто зі мною?

Я хотіла піти з подругою, але Інна заявила, що мені не треба напружувати ногу. Довелося її послухати і сідати за стіл. Марк визвався допомогти Інні і ці двоє відправилися на роздачу. Залишившись з Кірою я трохи розгубилася. Ця дівчина була досить мовчазною і без потреби не говорила. Дивно, і чому вона нагадує мені Тараса? Можливо вони родичі?