Глава 5

- Ти що собі дозволяєш? - одночасно розгублено і сердито закричала Ліза.

Навколо цієї парочки уже почав збиратися натовп з зацікавлених студентів. Стас хмурим поглядом оглянув дівчину і я навіть з досить великої відстані відмітила як злісно блиснули його очі.

- Не думав, що з травмою ноги можна ходити на таких височезних ходулях. - холодно заявив хлопець. - Ти що, мене надурила? Ніякої травми не було?

- Що? - Ліза конкретно розгубилася і схоже ніяк не могла зрозуміти, що в неї хоче цей хлопець. - Про яку травму ти говориш? Та я тебе вперше..

Стас несподівано для усіх схопив Лізу за руку і притягнув до себе. Сестра від такого захвату розгубилася остаточно і лише тупо кліпала нарощеними віями. Стас тим часом відкинув волосся з її лоба і хмуро розглядав абсолютно чисту шкіру. Ніяких тобі пластирів і ранок..

А він не такий ідіот як здавався! Он як швидко підміну розкусив. Хоча тут нічого дивного, ми з Лізою абсолютно різні.

- Це що за ху..ня? - розлючено закричав Стас і відштовхнув від себе руку Лізи. - Ти хто така взагалі?

- Я Ліза... - я навіть здивувалася коли сестра опустила голову і притихла. Вона завжди вміла за себе постояти і не дозволяла всяким чмирям навіть голос на себе підвищувати. А тут така невпевнена і тиха.. Невже злякалася цього ідіота?

- Дурдом, блять! - Стас нервово провів рукою по обличчі, а тоді роздратовано оглянув натовп що зібрався в коридорі. - Пішли на х..у звідси! Це що цирк?

Дивно, але проти цього хлопця ніхто не пішов. Студенти повільно розійшлися по аудиторіях, а Ліза так і продовжила стояти навпроти нього.

- А тепер ще одне дуже важливе питання. - Стас навис над Лізою і схоже вирішив таки добитися правди. - У тебе є сестра?

- Є. - швидко випалила Ліза і схоже зрозуміла в чому справа. - Ми близнята.

- Бінго! - сплеснув в долоні Стас і якось дивно засміявся. Страшним таким сміхом, що обіцяв мені швидку розправу. - І як же звати твою сестру?

- Настя. - продовжила мене здавати Ліза. - То ти її шукаєш?

- Насть, що відбувається? - потягла мене за руку Інна. Схоже її уся ця ситуація неабияк здивувала. - Чому Стас тебе шукає?

От тут я і напружилася. Невже Інна теж знає цього ідіота? Та він схоже тут місцева зірка. Усі його бояться і стараються обходити стороною. Ну, тут я їх розумію. Цей хлопець дійсно неадекватний.

Продзвенів дзвінок на лекцію і нам з Інною довелося виходити з свого укриття. Стас з Лізою направилися далі по коридору і я дуже хотіла почути чим закінчилася їхня розмова. Та нажаль довелося шкутильгати на пару.

Поки викладач пояснював нову тему ми з Інною причаїлися за останньою партою і я тихенько розповіла їй про свої вчорашні пригоди. Подруга тихо ахала і мотала головою. Ось така її реакція говорила про те, що нічого хорошого мене не чекало.

Після закінчення останньої пари Інна попросила мене залишитися. Схоже вона хотіла обговорити мою розповідь. Коли ми залишилися в аудиторії самі, подруга сіла на стіл і перевела на мене задумливий погляд.

- Ну і попала ти Настя! - початок багатообіцяючий.

- Ти знайома з цим Стасом? - здивовано витріщилася на подругу. Хоча.. якщо він був сьогодні тут, отже теж навчався в цьому універі. Оце так пощастило мені, просто слів не має..

- Стас Корольов найкращий друг мого Тараса. - ошелешила мене заявою Інна. - Це хлопець реально без гальм і я чесно кажучи уявлення не маю як ти могла зіштовхнутися саме з ним.

- Ну, те що він придурок я одразу зрозуміла. - задумалася. - Але чому усі його так бояться?

- Батько Стаса дуже багатий і хлопець цим користується. - нахмурилася Інна. - Чесно кажучи я знайома з ним не надто добре. Ми лише вітаємося і все. Цей Стас поганий хлопець. Звик що усі повинні падати до його ніг, тому краще поряд з ним тримати язик за зубами. Або взагалі стороною обходити.

- З твоєї розповіді я зрозуміла лише одне - Стас повний мудак. - зітхнула. - Але я це і до цього знала, розумієш?

- Вибач Настя. - вино глянула на мене Інна. - Я сама стараюся без потреби з цим хлопцем не пересікатися. Тарас говорить що у Стаса надто вибуховий характер і саме тому він часто впливає в неприємності. Добре, що татко вчасно прикриває косяки свого єдиного синочка, а то Стас уже давно сидів би в в’язниці.

Важко зітхнувши я встала на ноги щоб відправлятися додому. Після першого дня навчання нога неприємно нила і хотілося по скоріше лягти в ліжко. Інна заявила, що додому нас підвезе Тарас і я навіть зраділа, що не доведеться шкутильгати пішки.

Коли ми вийшли на вулицю я одразу відчула, як сильно втомилася. Напевне лікар мав рацію і мені варто було кілька днів побути вдома. Але я не могла залишити навчання, тому довелося брати себе в руки. Інна взяла мене попід руку і допомогла спуститися сходами вниз.

- Тарас має чекати нас на стоянці. - пояснила дівчина і повела мене кудись вбік. - До речі, як він тобі?

- Гарний. - відповіла перше, що крутилося на язиці. - Але як на мене надто стриманий. Серйозний такий..

- Це точно! - засміялася Інна. - У нього досить важкий характер, але мені подобається.

- Думаю, головне щоб ти була щаслива. - щиро заявила. - Ви гарна пара, чесно.

Посміюючись ми вийшли до тієї самої стоянки і мій сміх різко зупинився. Спочатку погляд зупинився на знайомій білій спортивній машині, а потім і на її власнику. Стас розкуто розсівся на капоті і про щось розмовляв з Тарасом.

Поки він нас не помітив я мала можливість втекти, але який у цьому був сенс? Рано чи пізно ми все одно зустрінемось, то навіщо відтягувати неминуче? До того ж, я цього ідіота не боялася. Мені здалося, що ми ще вчора вирішили усі наші проблеми.

- Інна! - першим нас побачив Тарас і одразу ж весело помахав рукою своїй дівчині.

- Ти впевнена, що варто туди йти? - занепокоєно глянула на мене Інна. Схоже вона боялася за мене, коли ми зі Стасом зустрінемось.