Глава 4

- Я чекаю твоїх пояснень! - розізлився татко. Схоже його страх за мене переріс в дещо інше і зараз мене чекає повний рознос.

- Справа в тому, що я невдало впала з скейта. - видавила з себе. - Вибачте, що змусила хвилюватися. Мій телефон сів і я не могла вас попередити.

Тато провів рукою по обличчі і хмуро оглянув пластир у мене на лобі. Як би сильно він не злився та в першу чергу його хвилювало моє здоров’я.

- Ти сильно постраждала? - стримуючи злість запитав.

- Ні, ногу трохи вдарила. Тату я справді в нормі..

- Вдома поговоримо. - відрізав чоловік і перевів хмурий погляд на притихлого Стаса. - А ти хто такий?

- Я...

- Це Стас. - швидко відповіла я. - Він допоміг мені коли я впала. Навіть в лікарню відвіз. Ну і зараз допоміг додому потрапити.

- Справді? - татко оглянув хлопця таким серйозним поглядом, що мені його навіть шкода стало. А тоді несподівано притис до себе і поплескав по спині. - Дякую, хлопче! Я радий, що в наш час є ще справжні чоловіки.

Ага, знав би ти татку, що уся ця ситуація якраз через цього « справжнього чоловіка » і сталася то говорив би зовсім по - ншому. А так.. я лише мило усміхнулася коли Стас перевів на мене розгублений погляд.

- Тату, давай уже додому підемо. Я втомилася. - а це дійсно було правдою. Нога знову розболілася і мені дуже хотілося прилягти на ліжко.

- Звичайно, доню. - батько нарешті відпустив Стаса і переключився на мене. Забрав з моїх рук скейт, сумку і підтримуючи за талію повів в під’їзд.

На Стаса я старалася навіть не оглядатися. В мене була надія що з ним ми більше не побачимось. Надто багато проблем від цього дивного хлопця, але люблю жити спокійно і без травм.

Як тато і говорив вдома мене чекав повний рознос. Спочатку мене дбайливо вклали в ліжко і нагодували вечерею, а тоді почалося найцікавіше. Тато заборонив мені кататися на скейті до кінця життя. В моєму розумінні це до повного одужання. Зараз я все одно без скейта, а на новий татко точно не дасть грошей.

Пізніше з’явилася Інна і я бачила, що вона сильно за мене хвилюється. Це було досить приємно, особливо після того як моя рідна сестра Ліза назвала мене повною ідіоткою. Через мене вона була змушена перервати зустріч з подругами і повертатися додому. А от Інна виявилася хорошою дівчиною. Коли я не з’явилася на зустріч, вона разом з друзями шукала мене в нашому районі.

Шкода звичайно, що через цього ідіота Стаса я не змогла познайомитися з друзями Інни, але завтра в універі я усе надолужу.

Коли пристрасті вляглися і усі члени сім’ї заспокоїлися я змогла видихнути з полегшенням. Тато відправився в аптеку мені по ліки і за цей час я мала добре обдумати, як пояснити йому усе що сталося. Не хотілося щоб через прикру випадковість я розлучалася з своїм улюбленим заняттям. Та я знала, якщо тато сказав що не дозволяє кататися на скейті, я буду його слухати.

- Як ти, доню? - тато зайшов в мою кімнату з пакетиком в руках. Сів біля мене на ліжко і передав ліки.

- Все добре, правда. - натягнуто усміхнулася. - Вибач, що змусила вас усіх хвилюватися. Я і сама чесно кажучи злякалася. Не думала що зможу потрапити в подібну ситуацію.

- Я хочу щоб ти кілька днів залишилася вдома. Тобі варто поберегти ногу, а університет нікуди не втече. - серйозно глянув на мене тато.

- І не подумаю! - сердито вигукнула. - Я і так перевелася майже в кінці навчального року! Не хочу бути білою вороною!

- Я розумію, що тобі важко, але я в першу чергу думаю про твоє здоров’я. - роздратовано заявив тато.

- Лікар сказав що я можу ходити на навчання. Просто треба менше напружувати ногу і все буде добре. - витягла останній козир з рукава. - Я буду обережною, обіцяю. Не варто хвилюватися.

- Яка ж ти у мене вперта. - усміхнувся тато і притис мене до себе. - Все одно зробиш усе по своєму.

Ну звісно, татко чудово мене знав! Ми ще трохи посиділи, а коли він пішов я намазала ногу кремом, випила обезболююче і вмостилася під ковдру. Шкода звісно, що на навчання доведеться шкутильгати, але добре, що сьогодні я відбулася лише незначними травмами.

Наступного ранку я проспала і довелося збиратися вдвічі швидше. А ще нога не давала нормально рухатися і робити усе в звичному темпі. Коли я натягувала на себе джинси Ліза якраз пройшла повз мою кімнату із високо піднятою головою. От хто готовий гори звернути щоб довести свою унікальність.

Сестра одягнула коротеньку джинсову спідницю, червону блузку і туфлі на височезних підборах. Поряд з нею я виглядала страшненькою сірою мишкою. Без граму косметики в простих джинсах і футболці, а на ноги кеди. Волосся довелося розпустити щоб приховати пластир на лобі. Не хотілося світити своїми бойовими ранами на весь універ.

Інна з’явилася сама остання і весело мені під мигнула. Дівчина вдягнула джинсовий комбінезон і кеди. Як на мене досить круто вийшло.

- Дівчата, я вас підвезу! - з кімнати вийшла Олена в стильному діловому костюмі. - Насті не можна довго ходити, тому кілька днів я буду вашим водієм.

- Ну хоч якась від тебе користь. - фиркнула Ліза і перша вийшла з квартири.

Олена зупинила машину біля центрального входу в універ і ми утрьох вийшли на вулицю.

- Ну що, готові? - весело запитала Інна.

- Я завжди готова! - нагло заявила Ліза і піднявши високо голову попрямувала до центрального входу.

Поглядаючи їй в слід я вкотре переконалася, що ми з нею абсолютно різні. Інна взяла мене попід руку щоб я змогла на неї обпертися. Ось так удвох ми і зайшли в приміщення. Всередині було дуже багато студентів і мені навіть здалося, що ми потрапили в вулик. Усі щось говорили, кричали, сміялися і поспішали на пари.

- Інна! - крізь натовп студентів до нас пробиралася не висока блондинка. Дівчина зупинилася поряд з нами і пройшлася по мені зацікавленим поглядом.