Глава 3

- Та ти божевільна! - закричав хлопець і повернувся на своє місце. - Та що це за день такий сьогодні?!

- Сам ти ідіот! - ображено закричала. - Цей скейт дуже дорогий, щоб ти знав!

- Ага! Звичайно! - хмикнув хлопець і виїхав на дорогу. - А моя машина це фігня по - твоєму? Ти її зім’яла до речі. І я можу стягнути з тебе хорошу суму!

Ні, ну він точно ідіот! Завжди старалася триматися подалі від таких хлопців. У них замість мозку грошові банкноти. Ну як можна думати про свою кляту тачку коли поряд сидить покалічена дівчина?

До речі, про травми! Коли адреналін трохи спав я змогла добре відчути, що ця аварія не пройшла для мене без проблем. Нога сильно нила і я боялася, що це міг бути перелом. Уявлення не маю, що робитиму, якщо не зможу відвідувати універ. А усе через цього мудака, що сидить тут весь такий злий, наче це його машина збила. Голова теж поболювала і довелося відкинутися на спинку дорогого сидіння щоб трохи розслабитися.

Хлопець кілька разів хмуро поглядав в мій бік, але на щастя мовчав. Сваритися з ним у мене більше не було сил. Я була б йому вдячна щоб привіз мене в травмпункт і зник назавжди з мого життя.

Коли машина зупинилася біля трьохповерхової будівлі я спочатку розгубилася. Що це за лікарня взагалі така?

- Це приватна клініка. - пояснив хлопець. Дивно, наче думки мої почитав. - Мені лишній шум ні до чого. Тут тебе оглянуть і ми розпрощаємося.

- Мені не потрібна твоя допомога. - голос прозвучав втомлено, але тішило що хоча б те, що впевнено. - Дякую, що підвіз, але далі я і сама справлюся!

На обличчі незнайомця промайнуло здивування. Я скористалася цим моментом поки він щось обдумував в своїй голові і відкрила двері. Так, а тепер головне не показувати йому наскільки мені боляче.

Подумати про це було набагато простіше ніж зробити. Як тільки встала на хвору ногу стало так боляче що довелося схопитися за двері машини щоб не впасти. А ще перед очима усе закрутилося і тіло відмовилося слухатися. Схоже сили свої я все таки переоцінила.

Та коли хлопець знову підняв мене на руки я навіть не думала сперечатися. Просто поклала свою голову йому на груди і прикрила очі.

- Може ти залишиш цей клятий скейт в машині? - стримуючи злість запитав хлопець.

Ой! А я навіть не помітила, що продовжувала притискати скейт до себе.

- Не залишу! - буркнула тихо. - Я тобі не довіряю!

- Ну звісно. - хмикнув хлопець і поніс мене до входу. - Я навіть не сумнівався!

Ну а далі усе якось закрутилося і я не могла ніяк зібрати свої думки докупи. Спочатку хлопець передав мене лікарям, які чомусь побачивши того хто мене привіз злякано переглянулися. Ну а тоді почалося справжнє пекло! Спочатку мене відправили на рентген, потім робили МРТ голови, ну а на завершення обробили ранку на чолі і заклеїли її лейкопластирем.

В палату мене привезли втомленою і злою. Моя сумка була незрозуміло де і я не могла подзвонити Інні. Тата турбувати не хотілося, все таки я жива і майже здорова.

Коли в палату зайшов той самий хлопець я якраз обдумувала є у мене перелом чи не має. На щастя мені вкололи обезболююче і почувалася я досить добре. Але нажаль це було лише в фізичному плані.

- Чому ти досі тут? - хмуро глянула на винуватця своїх проблем.

- Зараз лікар підійде. - хлопець при спокійно всівся в крісло поряд з ліжком і оглянув мене холодним поглядом. - Я сподіваюся, що ти розумієш, що вся ця ситуація повинна залишитися між нами.

- Ти про що? - ні чорта я не розуміла. Що він взагалі несе?

- Ти що реально ідіотка? - підвищив голос хлопець. - Якщо мій батько дізнається, що я тебе збив, проблем не оминути! За те, що я зараз стирчу тут з тобою ти будеш тримати рот на замку!

- Пригальмуй, придурок! - ну ось, я знову почала злитися! - Я поняття не маю хто ти такий, а тим більше хто твій батько! Я не просила тебе сидіти тут зі мною! Тому вали на всі чотири сторони! І можеш не хвилюватися, а не збираюся на все місто кричати, що мене збив сліпий мудак!

Обличчя хлопця перекосилося від гніву і я зрозуміла, що трохи перегнула палку. Але ж він сам винен! Вважає себе незрозуміло ким! Чортів король!

Він уже піднявся з крісла і схоже збирався задушити мене голими руками, але на щастя в палату зайшов досить молодий лікар.

- Стас, ти знову накосячив? - лікар глянув на хлопця так що той одразу ж збавив свій пил і повернувся в крісло. - Це уже не смішно!

- Ця ідіотка сама на дорогу вистрибнула! - без звичної агресії заявив хлопець. Він що, боїться цього лікаря?

До речі, я встигла помітити що ці двоє досить схожі. Придурок, який мене збив виявився досить красивим. Чорне коротке волосся, правильні риси обличчя і голубі очі. Шкода лише що мозок у нього відсутній.

Лікар же русявий, очі теж голубі, але старший від цього Стаса на кілька років. Мені чесно кажучи більше лікар сподобався. Можливо тому, що з ходу поставив цього мажора на місце?!

- Я їхала на зелене світло! - вирішила на жалітися начебто адекватному лікарю. - А цей прид.. водій гнав як навіжений! Щастя що я взагалі жива залишилася!

- Тут я з вами погоджуюся. - кивнув лікар. - Вам дуже сильно пощастило.. А як вас звати?

- Еее.. Ліза мене звати! - швидко випалила. Сама не знаю навіщо назвала ім’я сестри. Як на мене їй в цій ситуації було б точно комфортно. Два такі красиві чоловіки поряд. Шкода лише що один з них повний ідіот.

- На щастя ногу ви не зламали, але є сильний забій. - продовжив лікар. - Я випишу вам мазь і таблетки. Кілька днів доведеться провести в ліжку, ногу краще не напружувати.

- Я не можу в ліжку! - розгублено вигукнула. - У мене навчання завтра починається!

- Ніколи не бачив таку наполегливу студентку. - усміхнувся лікар. - Ну що ж, тоді постарайтеся ходити якомога менше. І після пар одразу в ліжко. Так підійде?