Глава 2

Інна з’явилася на початку восьмої вечора. Красива блондинка з голубими очима. Перше, що кинулося мені в очі коли ця дівчина зайшла в квартиру - вона була в звичайному сірому спортивному костюмі. Ліза помітно скривилася побачивши такий стиль одягу і напевно уже вирішила для себе,що подругами їм не стати.

Поки Інни не було я допомагала Олені накривати на стіл. Ліза в цей час ходила по квартирі, фоткала усе що бачила і одразу ж викладала все в інстаграм. Олена розповіла, що її дочка з малих років займається плаванням і саме зараз повинна була повернутися з тренування. Мені подобалися люди які займалися спортом. Можливо, тепер у нас з Інною буде більше тем для розмов.

- Усім привіт! - Інна щиро усім усміхнулася, а тоді обняла маму і поцілувала в щоку. Наступним був тато. Його вона теж обняла і я відмітила, що між ними досить теплі відносини.

- Я Ліза. - стримано заявила сестра і лише руку протягнула. Інна якщо і здивувалася то виду не подала. Потисла руку Лізи і перевела погляд на мене.

- А я Настя! - піддавшись пориву я сама обняла Інну. - Сподіваюся, що ми подружимось!

- І я сподіваюся! - кивнула дівчина. - Мама говорила, що ти любиш кататися на скейтборді. Це так?

- Скейт це моє захоплення. - щиро відповіла.

- Починається! - закотила очі Ліза і пішла до столу. - Може ми поїмо нарешті?

За столом була світла сімейна атмосфера. Тато з Оленою просто таки випромінювали щастя, ми з Інною обговорювали свої захоплення, а Ліза знову засіла в своїх соціальних мережах.

Після вечері усі розійшлися по своїх кімнатах. Так як завтра була неділя то у мене був ще один день щоб звикнути до нового міста. Інна запропонувала завтра прогулятися і показати мені місто. А ще ми мали зустрітися з її друзями, які теж полюбляли займатися спортом.

Засинала я з усмішкою на обличчі. В принципі усе було не так і страшно. Якщо і в універі зможу влитися в колектив, то проблем не буде.

Наступного ранку мені довелося майже годину стояти під дверима ванної кімнати. Виявилося, що на другому поверсі були лише кімнати Інни, Лізи і моя відповідно. А ось ванна кімната була лише одна на трьох. Так як Ліза надто багато уваги приділяє своїй зовнішності то і ванну зайняла на цілу годину.

Мені навіть цікаво стало куди це вона так збирається.. Хоча в її підписниках було багато людей і з цього міста. Можливо сестра вирішила з ними зустрітися.

Коли Ліза все таки вийшла в коридор я зацікавлено її оглянула. Схоже сестра серйозно вирішила штурмувати своєю красою столицю. Ідеальний макіяж, легкі локони і досить коротенька сукня, що відкривала вид на її довгі ноги. Цікаво, і куди вона зібралася уся така красива з самого ранку?

Широко позіхнувши я все таки зайшла в ванну кімнату і одразу ж відправилася в душ. Косметикою я користувалася вкрай рідко, а волосся воліла збирати в кінський хвіст. Натягнувши привичні джинси і футболку я під мигнула своєму відображенню в дзеркалі і вийшла в коридор.

Коли зійшла на перший поверх уся сім’я уже була за столом. Ліза оглянула мене на смішливим поглядом і повернулася до свого сніданку. Ну а я лише хмикнула і сіла поряд з Інною. До речі, сьогодні вона вдягнула джинсові шорти і блузку. Після спортивного костюму вона здалася мені більш жіночною і милою.

- Які у вас плани на сьогодні? - запитала Олена оглядаючи нашу компанію

- Я зустрічаюся зі своїми подругами з інтернету. - заявила Ліза. - Вони хочуть показати мені усі козирні місця цього міста.

Тато від такої заяви закашлявся і Олені довелося постукати його по спині. Інколи Ліза не задумувалася над тим, які саме слова вилітали з її рота. Так сталося і цього разу. Для моєї сестрички завжди на першому місці був статус. На простих смертних вона дивилася звисока і цим сильно мене нервувала. Ось зараз було щось подібне. Вона хотіла пройтися усіма дорогими кафе і ресторанами цього міста щоб побачити який контингент там зависає. Ну і якщо пощастить, знайти там багатого залицяльника.

- А ти Настя? Що будеш робити? - перевела на мене погляд Олена.

- Інна покаже мені як добиратися до універу, а ще познайомить зі своїми друзями. - весело відповіла.

- Це чудово! - усміхнулася Олена. - Сподіваюся, що ви швидко привикнете до нового місця, дівчатка!

Я теж дуже на це сподівалася! Після сніданку ми з Інною відправилися на вулицю. Мені хотілося взяти з собою скейт, але для початку варто було оглянути територію і хоча б запам’ятати шлях від дому до універу. Коли буду уже трохи впевненіше почувати себе посеред величезного міста, можна буде і скейтом покататись.

Ми з Інною прогулялися парком, де після обіду мала відбутися зустріч з друзями дівчини. А ще я дізналася як найкраще буде дістатися універу. Дорога була досить близька і за хорошої погоди можна буде покатати на навчання скейтом. А ще ми посиділи в кафе, де випили по чашці капучіно. Інна поспішала на тренування і тому на виході з кафе нам довелося розділитися.

Ми встигли обмінятися телефонами і домовилися зустрітися на цьому місці через дві години. Потім разом відправимось в парк на зустріч з друзями Інни.

Повернувшись додому я пообідала і прихопивши скейт все таки вирішила трохи покататись. До зустрічі з Інною була ще ціла година, а я не хотіла сидіти в дома і рахувати хвилини. Тому найкращим варіантом було покататись не далеко від дому. Дорогу я встигла запам’ятати, тому почувалася досить впевнено.

На скейті я каталася уже кілька років і дуже любила цю справу. Коли ти проїжджаєш на швидкості повз пішоходів, або в парку виконувати різні трюки. Для мене саме в цьому і полягав увесь кайф. Катання допомагало прочистити мозок, а інколи навіть заспокоїтись.

Я вирішила покататись в парку, де під час прогулянки з Інною помітила спортивний майданчик. Для цього потрібно було проїхати пішохідний перехід. Я встигла добряче розігнатися і помітила, що на світлофорі якраз загорілося зелене світло. Тому без опаски вистрибнула на дорогу і встигла помітити перед собою білий капот автомобіля. Від удару я злетіла на асфальт, а скейт полетів кудись далі.