39.

Мирослава вийшла із СІЗО. Навколо гарячим повітрям та сонцем струменіло літо, але їй було байдуже до спеки. За такий короткий час сталося стільки подій, які змусили Миру по-іншому поглянути на життя. Їй хотілося тепер усе змінити та розставити нові пріоритети. Щастя – така крихка річ. Мира зрозуміла, наскільки не цінувала та не помічала очевидних речей, скільки світлих моментів сприймала як даність, або  зі скепсисом, недовірою, замість того щоб радіти та  бути вдячною за них. Тепер вона хотіла, щоб усе було по-іншому, а для цього потрібно було, щоб її навіжений Макс був удома.

Мирослава сіла до машини, нафарбувала губи, й задумалася, дивлячись у дзеркало заднього виду. Вона справді не знала  чи потрібно їй їхати до Люди та  хто винен у цій ситуації, яка так перевернула її життя. Мира не довіряла Гонті, не вірила Оресту й не хотіла бачити Люду. Знала, що та знову буде прикривати чоловіка своєю спідницею. Єдиним, хто мав реальну змогу їм допомогти, був Власенко. Мирослава дістала телефон і знайшла номер Назара.  Вона вже готова була натиснути виклик.  Але  ще раз поглянула в дзеркало, звідки  на  неї дивилися уважні чорні очі, і зрозуміла, що  її тривожить навіть  не можлива плата, а одна ненароком  сказана Власенком фраза.  Мира потребувала поради, тому підморгнула  сама собі й  набрала Іру.

Мирослава зустрілася з Іриною та Андрієм у «фірмовому кафе»,  де колись часто обідала із Максом. Невеличке, затишне, із живою музикою, воно навіювало теплі спогади. Солодка парочка трохи запізнилася, і по їх щасливих обличчях було зрозуміло чому. 

Всі привіталися, зробили замовлення. Мирослава не хотілося псувати ідилії закоханих, але вибору не було:

– Макс у СІЗО. – сказала вона без зайвого тексту.

Іра спочатку подумала, що сестра жартує, але поглянула на її обличчя, зрозуміла, що це правда.

Андрій оговтався першим:

– А причина?

– Привласнення важливої документації фірми та передача конкурентам. Доказів немає. Але його затримали до 72 годин. Більше того, незабаром повернеться Родіонівна,  а в нас таке.

Мира розуміла, що повинна витягнути Макса до приїзду свекрухи. Вона продовжила:

– Можливо, що це підстава Гонти, якому довірився Макс.  Ігоря та мого чоловіка посунули  своїми інтригами Орест і його спільниця Юлія.  Гонта використав шанс помститися. Він не переживає, що це нашкодить Максу, бо недолюблює його.

Іра сиділа і слухала з хвилюванням. Андрій спитав:

– Розкажи детальніше, бо я трохи гублюся в іменах.

Мира розповідала, а він уважно ловив кожне її слово. Потім задумливо відпив холодний чай та сказав:

– Орест дуже розумно закрутив. Ваше керівництво справді було готове присікати щонайменші прояви скандалу, бо думало про продаж філії, а деякі потенційні покупці дуже чутливі до таких речей. Купити, звичайно,   куплять, але вже за іншою ціною. Хитрі жуки.

Мирослава здивувалася:

– А ти звідки це знаєш?

– Фірма Власенка –  НВ-Комфорт, теж виступає претендентом.

Мира почула знайому назву:

– НВ-Комфорт – це фірма Власенка?

– Так. –  Андрій знизав плечима. – Створив кілька місяців тому, коли побачив, наскільки перспективний будівельний бізнес. Він   хотів  взяти в оберти  вашу філію, для зміцнення своїх позицій.  Але  керівництво все вагалося  із продажем і ніяких оголошень не давало, тільки натякало та вело свої залаштункові ігри. За чутками, там була така ціна, що Власенко, добре кривився, і лише заради принципу не відступав. Амбіції грали  в дупі. Тому скандали у філії стали йому в пригоді. Вони врешті підштовхнули  ваше керівництво до продажу, за вигідною для Власенка  ціною. Тим паче його кандидатура розглядалася  першочергово.  Завтра, після завтра мають оголосити про угоду.  

Мира несподівано посміхнулася:

– Дякую Андрію.

– За що?

– Ти тільки що зробив дуже важливу послугу, для звільнення Макса.

 Андрій трохи розгублено посміхнувся:

– Дякую, хоч, я і не розумію яку.

Всі засміялися. А потім Ірина спитала:

– Наскільки вся ця ситуація небезпечна для Макса?

Мира зітхнула:

– Ми ледве не втратили сім'ю, а тепер Макс може втратити свободу і право займатися бізнесом на кілька років.

Іра сумно похитала головою:

– Невесела перспектива.

– Ну, я сподіваюся, що цього вдасться уникнути. Але потрібно діяти швидко. А у вас як справи?

Ірина просто посміхнулася, а Андрій обійняв її з такою ніжністю,  що  будь-які слова зайві. Очі в Мирослави засвітилися теплом – вона відчувала радість через щастя сестри. Опісля Мира поглянула  на годинника і зрозуміла, що в неї обмаль часу, а справ багато. 

– Ну, добре голуб'ята, я вже мушу бігти.

– Тобі потрібна моя допомога? – по голосу Андрія було зрозуміло, що це не просто ввічливе запитання.

– Андрію, ти навіть не уявляєш, як вже допоміг.

Коли Мира встала із-за столу, чоловік несподівано сказав: