33.

Максим пив вранішню каву на кухні й радісно посміхався. Він згадував сонне обличчя Мирослави й розумів, що справді щасливий, попри ситуацію в якій опинився.

А ситуація була справді дивною.  Чоловіку не йшли з голови блискавичні звільнення. Керівництво, абсолютно не намагалося розібратися, а підписувало нашвидкуруч документи  і все. Підозріла поспішність. Максим відставив чашку та  зрозумів, що настав час відвідати Гонту.

Ігор жив у квартирі із сучасним ремонтом в мінімалістичному стилі. Все навколо було чорно-біло-сірим. Тренди вони звичайно тренди, та в цій  мрячній  пустці Макс почував себе вкрай некомфортно. Але все в стилі зануди і відлюдника Гонти. Вже дивно, що впустив у квартиру. Хоча, якщо чесно,  Максим практично увірвався без попередження, скориставшись  зачуханим зі сну  станом Ігоря.

– Може кави хоч запропонуєш? – Макс із насмішкою поглянув на Гонту. –  Не думав, що є чоловіки які досі сплять у піжамах.

– Іди до біса, в чому хочу, в тому сплю. А каву будеш пити вдома чи в кафе. Чого приперся?

– Які ми хлібосольні, не диво, що друзі та жінки до тебе в черги шикуються.

– Максе, або кажи що треба, або двері за тобою.

– Добре, ти мені кави жалієш, а я тобі диви, які смаколики приніс. –  і поклав паперові звіти перед носом Гонти на стіл.

Ігор тільки хмикнув:

– І чого я відразу не сумнівався,  що крадіжка документації, справа твоїх рук.

– Ну, не крадіжка, а помста за твоє віроломство. Думав зілляти конкурентам, а оскільки ти теж жертва, то згоден поділитися смачним.  Але проєкти – таке. Поглянь, на цікаві цифри  кількох попередніх місяців. Вони сплили в моїх паперах і пов’язані зі справами центрального офісу,  в які нас грішних не посвятили.

Потім дістав флешку й відкрив ноутбук:

– А тут повний варіант, хоч  ти в нас гурман і  любиш  пошарудіти папірцями. –  підморгнув.

Гонта молитовно підняв очі вгору. Він був флегматиком і  щоб довести його до пари з вух потрібно було постаратися. Але Максу це вдавалося прекрасно. Тому Ігор сказав:

– Я так радів твоєму  звільненню, що врешті не буду бачити твою пику, а тут із самого ранку таке щастя.

– А я, чесно кажучи, зрадів, що не помилився в тобі й ти виявився справді чесним, правильним, геніальним занудою. І не вірю, що міг напартачити із фінансами. Тебе теж підставили. Тому не відволікайся й  працюй, щоб відбілити нашу  репутацію, а то  буду приходити до тебе  кожного ранку, як на роботу.

Гонта зітхнув, дістав окуляри:

– Підлабузник.

Кілька хвилин він уважно дивився папери. Потім обличчя стало зацікавленим. А Макс вже  нишпорив по шафках:

– Ігорю, а де в тебе кава?

 Ігор махнув рукою:

– Зверху на полиці, відчепися. –   і щось заклопотано почав гортати.

Макс відкрив  дверцята й  поглянув на чорно-білий посуд, розставлений по симетрії. Жах. Дістав чашку, відкрив каву й трохи розсипав  на стіл. В погляді Ігоря промайнуло незадоволення:

– Обережно, там де ти –  вічно срач.

Макс пирхнув:

– А де ти –  люди бояться ходити. Коли останній раз в тебе були гості, я вже не кажу про жінку?

 Ігор підняв погляд поверх окулярів:

– Максе, я теж не помітив біля тебе черги охочих розпочати спільний бізнес.

Макс здивовано спитав:

– А ти звідки знаєш?

– Люди добрі донесли. Звичайно, ти геній своєї справи, але працювати із тобою – не мед.

– Але ти ж працював?

Ігор посміхнувся:

– Я дуже терпеливий.

Максим уважно поглянув в очі Гонти та спитав:

– А чому ти відразу не заявив керівництву про зникнення документів. Це ж стало ще одним аргументом на твоє звільнення.

Той ледь посміхнувся, якоюсь сумною посмішкою.

– Я б обов’язково доповів, але хотів тобі дати кілька днів, подумати. Справа не горіла, а в тебе був важкий період, а в гарячці можна, що хоч впороти. Як би ти не крутив, а все одно зникнення пов’яжуть із тобою. Доведуть не доведуть, але неприємний осад залишиться. Як витяг документи з однієї фірми,  то будуть дивитися з підозрою навіть на тій куди ти їх злив. Та й рівень тут не корпорацій Нью-Йорку, а сільського радіо: в офісі хтось зашарудить папірцями, а всі конкуренти вже знають, якою ручкою підписав і де її придбав. Я думав, ти це зрозумієш. А про те, що спробуєш зілляти, навіть не сумнівався, просто витягти – не настільки ефективно для помсти. Зараз не плануєш передати конкурентам?

– Ні. Ця справа не така проста, як здавалося на перший погляд. Тепер повертати чи зливати вкрай  невигідно для мене: в обох випадках це може тільки погіршити моє становище. Не ефективне капіталовкладення. – передражнив Макс Ігоря його улюбленою фразою. –  Хочу вивести на чисту воду того,  хто справді винен і відновити свою репутацію. Тут ми з тобою в одному човні. 

Гонта ледь посміхнувся:

– А ти вмієш переконувати.  Добре, Яремо, не заважай.