28.

Коли Мира зайшла до квартири, Макс слухав її кроки й  старанно удавав, що спить. Розумів, що може наробити дурниць, якщо почне розмову на гарячу голову. Хотів трохи заспокоїтися. Як кажуть: ранок вечора мудріший. Але не для всіх.

Мирослава піднялася доволі рано. Згадала вчорашній вечір і зрозуміла, що їй приємна увага Назара  Власенка. Вона вже забула за цією клятою роботою, що значить легкий флірт, увага, захоплення чоловіків такого рівня. Мира посміхнулася:  як приємно знову відчувати себе  такою собі кішечкою. Потім поморщила носика. Зрозуміла, наскільки  її дратує, що Макс спить десятим сном, коли вона повертається, замість того, щоб  чекати  та хвилюватися. Тепер  порівняння було не на його користь.

Мира встала й пішла до ванни. Пральна машинка була відчинена, з неї виглядала сорочка Макса. Нехлюй, за п’ять років так і не навчився такого елементарного. Мирослава нагнулася, щоб зачинити й відчула запах явно  не чоловічих  парфумів.  Витягла сорочку, принюхалася –  її зіниці звузилися, як у пантери

Макс прокинувся від того, що його лупили по спині й плечах. Причому добряче.  Коли він схопився, то перед ним стояла  сердита, як фурія Мирослава. Максим нічого не розумів зі сну й спантеличено  дивився на свою сорочку, яку вчора кинув до пральної машини та  якою його сьогодні гамселила дружина.

– Що знову трапилося? – спитав розгублено.

– Гад, –  і Мирослава знову лупонула.

Але  Максу вже достобіса набридли  ці розбірки. Він вхопив сорочку та  рвонув до себе. Мирослава втратила рівновагу,  а чоловік вхопив її міцно за плечі й гаркнув:

– Досить ці балагани. Давай поговоримо серйозно. Що трапилося?

Мирослава ще деякий час намагалася пручатися, обзивала Максима, але він вже надійно  тримав її в обіймах, хоча це було нелегко. Зрештою жінка вгомонилася і він спитав:

– А тепер поговоримо спокійно? Можна відпускати?

Мирослава дихала важко, ще була сердитою, але кивнула головою.  Макс відпустив:

– Сідай. –  вказав на диван. – Що трапилося? Що я встиг такого зробити із самого ранку, про що не знаю?

Мирослава блиснула чорними очима:

– Ти вчора знову був в неї.

Макс згадав вчорашнє воркування Мири під вікнами й відчув, як поволі закипає, але намагався тримати себе в руках:

– В кого?

Мира спалахнула:

– В коханки.

– Я вчора не міг бути ні в якої коханки з однієї причини – в мене її немає. А тепер поясни, як адекватна людина, через що твій вранішній напад люті.

Мира кинула в обличчя Макса його сорочку:

– Ось.

Макс нічого не розумів: сорочка, як сорочка, тому перепитав:

– Що «ось»?

– Знущаєшся? Вона наскрізь просмерділася жіночими парфумами.

Макс зітхнув:

– Миро, у мене таке враження, що тобі просто потрібні скандали й привід, щоб кинути мене заради іншого.

– Якого іншого?

– Тебе привіз вчора після гульок, якийсь амбал і я не стрибав від цього, як скажений по квартирі. А чекав ранку, щоб спокійно поговорити.

Мира трохи охолола від несподіванки:

– Це просто знайомий.

– Скажи це нашим сусідам.  Ти вчора з ним так ніжно воркувала під вікнами.  А не подумала, якщо це бачив я,  то скільки ще цікавих очей могло спостерігати?

– Ну, не пів міста, як за тобою.

Макс скривився:

– Добре, ми квити. Задоволена?

– Ні, як вже ходиш до неї то і ночуй там.

Макс несподівано відчув, що не хоче більше продовжувати сварку. Просто відкрив шафу і кинув на диван поруч Мири подарунковий пакунок:

– Вчора купив тобі.  Консультант, змусила перенюхати із десяток парфумів, поки обирав. Деякі бризкала, тому не дивно, що сорочка пахне. Знаєш бувають моменти, коли потрібно  просто повірити та підтримати. Але від тебе цього годі чекати. Та що я таке кажу. Ти навіть заміж за мене не хотіла виходити.  Не здивуюся, якщо й ногу перед весіллям спеціально зламала.– і сам замовк від абсурдності сказаного.

Мира зміряла його поглядом зверху до низу й сказала якось спокійно :

– Ідіот. –  та пішла до себе.

За хвилин двадцять почула, як Макс виходить із квартири. Вона глянула на номер, який їй дав Назар і набрала повідомлення: «Я згодна. Мирослава». Та чомусь в останній момент згадала слова Родіонівни й вирішила обміркувати все на холодну голову.