22.

Родіонівна зустріла Мирославу радісною посмішкою:

– Моя, ти хороша. Я така рада тебе бачити. А Макс буде?

Мира хмикнула.

– Сказав, що вже телефонував  по відеозв’язку.

Жінки дивилися одну на одну зі сміхом в очах. Обидві знали панічний страх Макса перед лікарнями. Щоб затягнути його в такий заклад справді потрібен був грандіозно невідкладний привід та героїчні зусилля самого чоловіка. Максим належав до дуже рідкісного типу чоловіків. Якщо нормальний екземпляр сильної статі починав «помирати»  при температурі 37, а  при 37.8 вимагав реанімації, то Макс був «завжди»  здоровий навіть при 39 градусах. Стійко стверджував, що все гаразд, лишень щоб не потрапити в лапи людей у білих халатах. А все через невдало вирваний зуб у підлітковому віці. Тому зрозумівши, що матері краще, а його допомога в поїздці до санаторію не потрібна, Максим тепер тримав контроль телефоном.

Мирослава  поставила сумку із речами поруч шафи.

– Тут все за списком.

Родіонівна кивнула головою та  спитала:

– А як там Мафін?

– Та я ще такої спокійної собаки не зустрічала. Якщо чесно, то нагадував про себе тричі. Два рази просив їсти й один раз я його просила  погуляти. Уявляєте, Родіонівною, він навіть не хоче надвір. Впирається всіма чотирма лапами перед дверима і починає скавчати. Уподобав лоток і щасливий.

Свекруха засміялася:

– Мені порадили завести собаку, щоб було не сумно після смерті Марковича. Мовляв, буде песик бігати по парку і тебе надвір до людей виводити. А в результаті, я його на руках до людей виношу, кладу в траву і він години дві спить. Дома теж тиша і борони боже крикнути чи стукнути. Такий стрес, буде труситися цілий день. Найсмішніше, коли занесла до ветеринара, цей пройдисвіт сказав: «Жіночко, ви повинні радіти –  вам дісталася абсолютна здорова собака, з ідеальним характером для вашого віку». Ти чула таке: для мого віку! –  Родіонівна засміялася.

Мира із хитринкою в очах поцікавилася:

– І що потім  сталося із ветеринаром?

Родіонівна махнула рукою:

– Нехай живе. Ще може комусь знадобиться. Мирославо,  а що Макс каже про вашу ситуацію?

Мира знизала плечима:

– Якщо коротко: «То  не я,  вона сама.  Бігла, доганяла, я насилу втік».

Родіонівна із посмішкою спитала:

– То,  можливо так і  було?

– Я не вірю.

– Макс не ангел. Але й жінки різні бувають. Макс обрав тебе,  бо  кохає і  ви такі схожі, що аж дивно. Спитай себе: що б ти робила на його місці  та отримаєш відповідь, що зробив би він.

– Ну, геть ідеальна пара.

Мира жартувала, хоч і розуміла, що в чомусь Родіонівна права. Вони з Максом справді для багатьох були дивною парою, але між собою ніякого дискомфорту ніколи  не відчували. Приймали поведінку, бажання  одне одного абсолютно нормально. І ніколи не соромилися вибриків. Принаймні, так було до останнього часу.

– Знаєш, Мирочко у шлюбі однаково важливо, як  говорити  так і  мовчати правильно. А ще сто разів зважити, перед тим як щось робити.   Буває, в моменти болю мозок перестає думати, а язик починає витягувати на світ божий, такі речі, про які ми  потім дуже жалкуємо. Сказане чи зроблене не повернеш і воно не завжди спрямоване проти кривдника. Така природа  шлюбу: б’єш ти, а все одно болить тобі.  У мене з чоловіком було два правила, які ми не порушували ніколи. Ми не обговорювали  й не робили нічого на гарячу голову і не було «я», а були «ми». Спіткнувся я – боліло йому.   Криве слово в його бік проходилося ножем по серцю мені. Кохання, це коли твоя половинка ніколи не винесе твого спіднього на люди.  Пробачить, закриє, а якщо не зможе, то  піде тихо, бо були «ми», а все решта, то сторонні люди.

– Пробачить, зраду? А як же гордість? – Мирослава справді цього не розуміла.

Родіонівна посміхнулася із зовсім по-материнськи:

– Гордість? Заради кого і чого? Якщо заради себе і свого щастя –  це одна справа, а якщо заради «що скажуть люди» –  то інша. Просто спитай себе, чи  ти справді не маєш сумнівів у провині Максима і чи буде ваше розлучення, як ковток свіжого повітря? – Родіонівна похитала сумно головою, –  В кожного свій шлях. І потрібно вибирати, як хочеш ти, а не хтось. У тебе своя голова, сім’я, життя. Як би ти не намагалася  танцювати під чужу дудку, завжди  знайдуться ті,  хто вважатиме винною тебе. Тому завжди  роби так, як краще  для тебе, а не для них.  Але щоб ти не робила,  не підіймай бруду, бо забруднишся сама і не рубай із плеча на гарячу голову.

Потім Родіонівна глянула на Миру трохи втомлено і додала:

– А про Макса. Помилятися в цій ситуації можуть всі, навіть ти. В що вірити  і який вибір зробити – діло твоє. Просто не топи, щоб потім не витягувати й себе. І навчися думати та мовчати, бо говорити й робити ти вмієш.

Мирослава поверталася додому і вперше спокійно аналізувала, що вона відчуває до Максима. Їй було соромно і  гидко згадувати  фото,   але вона зі здивуванням  зрозуміла, наскільки  їй неприємно уявляти приниження, яке  пережив   Макс  перед керівництвом та  колегами через її витівку.  Мира, аж скривилася: всі вони  не варті й нігтя  її чоловіка,  як фахівця. Вона ще раз зітхнула і вже  навіть почала сумніватися, а чи справді була зрада –  якісь ті фото непевні.  Ото  зараза той Макс –  вміє переконати, що він не такий вже й зараза. Мира посміхнулася і вирішила: якщо діло дійде до розлучення, то заміський будинок вона віддасть колишньому.