13.

Іра тримала в руках сучасну моп-систему із віджимом і сміялася з усього серця як дитина:

– І це Андрійко вирішив мене налякати шваброю? Та тут такий інвентар, що з ним не соромно по центру міста пройтися.

Мирослава підхопила сміх сестри. Їй стало чомусь напрочуд легко. Вона дивилася на себе у дзеркало і розуміла наскільки ефектно виглядає.  Футболка і легкі штани красивого синього кольору підкреслювали фігуру із плавними зрілими вигинами. На контрасті  шкіра здавалася, ще світлішою, а темний погляд глибшим. Скромно, але виразно.

Іра теж відчувала себе королевою прибирання.  Її  руде кучеряве волосся вперто вибивалася із хвостика і це було дуже мило, а у великих сірих очах іскрився сміх.

Мирослава задоволено підморгнула:

– І де вони ще знайдуть прибиральниць такого рівня... краси.

Іра залилася сміхом:

– Зірки прибирального шоу-бізнесу. Так,  візки в руки  і погнали – ми затьмаримо всіх.   –  її голос звучав вже  далеко  попереду.

Мира весело засміялася: ну, Назаре, тримайся – в тебе ніколи ще  не було таких прибиральниць і рвонула  наздоганяти Ірусю. Шоу розпочалося. Якісь дівчата, які випадково трапилися на дорозі шалених сестричок,  подивилися на них, як на божевільних.

Мирослава ледве встигла загальмувати біля дверей банкетного залу. З персоналу вже нікого не було і дівчата без будь-яких комплексів взялися за прибирання. Іра повністю  увійшла в роль шоу зірки і вже наспівувала популярні  пісні, так що всі ведмеді в лісових хащах  їй аплодували. Що-що, а музичні данні в неї були, якраз на рівні  клишоногих. Але при мінімумі таланту  – максимум харизми і вже Мирослава не втерпіла і почала підспівувати, причому доволі непогано.  Робота кипіла,  концерт тривав  –  дівчата піймали свою хвилю.

Нагорлавшись пісень сестрички  перебралися в конференц-залу. Іра блиснула очима:

– А твій Максимко постарався – талант. Ніби все і без особливих викрутасів, але жодного зайвого елементу. Вражає.

– Мій колишній постарався, а твій колишній –  керує. Хай живуть колишні  і бажано якомога далі від  нас. До біса їх!

– До біса! – підхопила Іринка.

Тоді дістала пилосос і оголосила:

– Танці в студію! –  і увімкнула на телефоні музику.

Прибирання понеслося спочатку  в стилі ламбади, потім  румби, а згодом  просто від душі. Мирослава прибирала, танцювала навколо пилососа, із партнерами-подушками,  з Іркою. Вона розуміла, що з боку це виглядає щонайменше дивно. Але зал був порожнім, іншого персоналу на коридорі не було і Мира відпустила себе. Напруга попередніх днів виходила у танці, сміху,  піснях. В  самій абсурдності ситуації була, якась дурнувата легкість –  вона, секретарка  відділу кадрів престижної фірми, танцює ламбада, румбу і чорт  знає що зі шваброю мало не серед лісу.

За деякий час Мирослава захекана і майже щаслива впала на диванчик поруч із сестрою.

– Слухай, а я  вже й забула, наскільки ти круто рухаєшся. –  посміхнулася Іра.

Мира підморгнула:

– Тебе теж не соромно відпускати на танцювальний паркет.  Ми королеви танцю. – і  залилася сміхом, – залишилося, лише, щоб зайшли принци, простягли нам руки і сказали…

– Ви вже завершили?

Від несподіванки дівчата, аж підстрибнула. На порозі стояв Назар Власенко  –  майже «принц» у вишуканому костюмі та генеральний менеджер. 

 Назар досить  незворушно  сказав:

– На сьогодні будемо вважати, що день зараховано.  Ви вільні. – і спокійно пішов.

Андрій ще деякий час,  дивно дивився на Ірину,  а  тоді видав:

– Сподіваюся, що якість прибирання вражатиме не менше за шоу-програму.  – а потім кинув вже через плече. – І надалі, пані Ірино, ставтеся до ваших обов’язків серйозніше.  Пісні-танці  –  це звичайно у вашому стилі, але не перетворюйте все у звичний для вас дурнуватий фарс.

Коли Андрій вийшов, Мирослава здивовано  глянула на Іру:

– Пісні-танці?  Він, що підглядав за нами весь час?

Ірина промовчала, але Мира  помітила, як стислися її губи. Зрозуміла, що «звичний фарс»  не тільки про танці, але  ятрити душу сестрі зайвими розмовами не стала.

Мирослава чекала Іру біля автомобіля, коли підійшов Назар.  Чоловік посміхнувся, якоюсь розслабленою посмішкою, а від його міцної високої постаті віяло впевненістю і спокоєм.

– Зізнаюся, ви мене здивували.

Мира зміряла його поглядом та в запитанні підняла брови:

–  І чим, якщо не секрет?

– Я щонайменше очікував істерики, по максимуму – биття вікон шваброю. А тут такий концерт.

Дивлячись на  Власенка  не можна було  зрозуміло чи він жартує, чи говорить серйозно, тому Мирослава недбало посміхнулася:

– Якщо сподобалося, то  зарахуйте у грошовому вигляді на ремонт  вашого авто.

– Для чого? Щоб ви швидше закрили рахунок і я більше не мав задоволення від ваших виступів? Навіть не подумаю. – м’яко відповів Назар, а його погляд став глибшим та проникливим.

Мирослава повільно підійшла майже впритул і прошепотіла дуже інтимно: