7.

Мирослава глянула на стурбовану  сестру, зітхнула і пожартувала:

– Стриптиз змусить танцювати, чи масаж робити.

Потім побачила  її великі очі та засміялася:

– Іро, ти, чесне слово,  як мала дитина. Він  власник великого комплексу, де відпочивають люди з сім’ями та проводять офіційні заходи. Максимум –  поставить мене на рецепції  і   буду,  як дурненька, всім усміхатися. Поїхали вже. Мене ці пригоди доконали. Хочу до ванни й у ліжко.

Та тільки Мирослава почала рушати,  зазвучала незнайома мелодія. Іра поглянула на сестру:

– Тобі хтось телефонує.

Та все зрозуміла і сумно зітхнула:

– Видно до ванни мені ще повзти та повзти. Люда забула свій  телефон.

Іра кивнула на гаджет:

– Треба відвезти.

Мира тільки знизала плечима:

– А я куди їду?

Вже по дорозі прийшло повідомлення від Родіонівни: «Я на плановому огляді. Пізніше зателефоную».

Мирослава не стала в’їжджати у двір  до Люди, бо не хотіла залишатися надовго. Вона вийшла з Ірою біля воріт, взяла один пакет  смаколиків  для дітей і з дуже «радісним» обличчя пішла до вхідних дверей. Одна думка, що їй прийдеться  чути голос кума, викликала в неї бажання повернути назад.

Мира сподівалася, що двері відчинить Люда, але на неї дивився із єхидною посмішкою Орест:

– Скільки літ, скільки зим. А ми вже скучили.  Думаємо, що сталося, що куму не чути аж  цілу годину!

– Ми до Люди,  не заважаємо? – Мирослава намагалася не звертати увагу на іронію Ореста.

– Люсік, до тебе прийшла Мирка, мабуть, валізу позичити із перцем, бо свої закінчилися! – крикнув чоловік, а тоді уїдливо спитав Мирославу, –  Пісочку відро докинути?

Та не витерпіла і зробила не менш виразне  обличчя:

– Дякую, вже своїми силами обійшлася. Привіт від мене твоєму ліпшому друзяці …  передавати не потрібно.

В коридор вийшла Люда:

– Миро, не слухай ти його, ходи на кухню.

– Я твій телефон привезла, ти забула у мене в машині.

Люда стукнула себе легенько по лобі:

– А я все думала, де поділа. Яка я тобі вдячна.

Під пильним поглядом кума, Мира зайшла до кухні.

Орест вже багато років працював із Максом. На відміну від Яреми, він ніколи не був геніальним  управлінцем, неперевершеним маркетологом, чи технічним новатором.  Але мав інше: уперту працелюбність, відданість справі й уміння тягнути роботу там, де хтось інший опустив би руки. І хоч амбіції в нього були, але він не розкидався ними на всі боки.  Завдяки цьому він спрацювався із Максом  і  поступово їх професійна симпатія переросла в дружбу.  Тому Мирослава абсолютно розуміла всю іронію і сарказм Ореста: видно Максим вже добряче поплакався тому  в жилетку.

Мира віддала телефон кумі і мовчки пила чай, поки  Ірина розповідала про пригоду.

– Ну, ти кумо даєш! Це вже клініка! Тобі точно треба до психолога… –  в голосі  Люди звучало відверте несхвалення. 

– І не факт, що допоможе, –  глузливо кинув Орест, який проходив у своїх справах повз двері кухні.

Мирослава зрозуміла, що скоро її терпіння скінчиться.

Іра тим часом продовжувала:

– Цікаво чого Власенко  хоче від Мири в такий час?

– Ніжності і ласки. – зареготав Орест.

Далі зайшов до кухні, та  як ні в чому не бувало сів за стіл.  Видно жіночі теревені, йому були цікавіші за його заняття.

Мира відмахнулася:

– Шпигунів не кликали. Марш звідси.

– Мирко, у твоїх інтересах, щоб я був у курсі ваших з Іркою  справ. Може прийдеться серед ночі рятувати із рабства. Бо  жоден інший  нормальний мужик,  після твоїх «перцевих» виступів, не захоче і близько підходити до тебе.

 Орест знову зареготав і навіть підморгнув, а  опісля продовжив:

– Умієш ти, Миро, знаходити пригоди на свою голову. Власенко  давно  у бізнесі і далеко не простий чоловік. Він звичайно любить адреналін, але не в цьому випадку. Він не Макс і такої дурні терпіти не буде. Хоча, що я кажу.  Макс теж ситий по горло...

Але Люда швидко перебила Ореста:

– Я взагалі здивувалася, що ти погодилася на таку авантюру.

– В іншому випадку Власенко наполягав на поліції. А я не хочу бути посміховиськом у всіх пабліках, що б’ю авто через колишнього і його коханку.

– Ти диви, яка горда. Ото Макс посміється. – аж вишкірився Орест.

– Так, горда і принижувати себе на загал йому не дозволю. І нехай сміється, аж лопне, але на очі мені зі своєю мавпою  не потрапляє,  бо тепер знає, на що я здатна. 

Люда знову втрутилася у розмову:

– Заспокойся Мирочко, ми тебе розуміємо. Макс вчинив непорядно, але і ти погарячкувала. Ми дорослі люди і усіляке буває в житті. Але завжди потрібно десять разів подумати, ніж щось робити, щоб самій потім не вилазило боком. Навіщо додавати собі ще нові неприємності та страждання, що за мазохізм? Але із роботою, я  не думаю, що там щось протизаконне. Власенко відкрив цей комплекс практично в травні. Саме початок гарячого сезону, новий заклад - природно, що не вистачає робочих рук, а тут ти зі своїми прискоками. От і вирішив провчити і безплатну працівницю отримати. Дасть тобі якогось «адміністратора» і будеш ганяти покоївок і барменів.