Розділ 4. Оперативний штаб у «Зерні»

Кав’ярня ще ніколи не бачила такої концентрації суперечливих енергій. За великим дубовим столом у кутку розгорталася сцена, гідна шпигунського трилера, змішаного з поганим стендапом.

​Аліна розклала перед Назаром три роздруковані аркуші А4.

— Це таймінг і досьє, — карбувала вона кожне слово. — Тут генеалогічне дерево до третього коліна, список тем-табу (політика, релігія і чому ти досі не купив квартиру) та інструкція, як реагувати на мамині натяки про онуків.

​Назар навіть не торкнувся паперів. Він ліниво крутив у руках цукорницю.

— Аліно, пункт про онуків... я маю просто загадково мовчати чи відразу пропонувати імена? Бо мені подобається «Остап».

​— Якщо він нормальний — це підозріло, — прошепотіла Юля, спершись підборіддям на кулак і з цікавістю розглядаючи Назара. — А він точно не нормальний. Аліно, ти влучила в яблучко.

​Поруч з Назаром виросли дві постаті. Макс без церемоній відсунув Алінин «таймінг», щоб поставити свій подвійний еспресо.

— Так, — Макс оглянув дівчат. — Я Макс, головний свідок падіння цього титана легкості. А це Ілля, він тут за старшого, бо в нього є совість і почуття міри.

​Ілля коротко кивнув:

— Добрий день. Я так розумію, ми тут обговорюємо, як Назарові не спалитися на першому ж питанні про те, де він працює? Бо «фріланс» для батьків звучить як «безробітний алкоголік».

​— Саме так! — вигукнула Аліна, вдячна за тверезий голос. — Тому в нас легенда: Назар — старший консультант у сфері...

​— У сфері розваг та дегустації життя, — перебив Назар. — Слухайте, дівчата, ваш план занадто стерильний. Моя мама завжди казала: щоб брехня спрацювала, у неї треба додати краплю ганебної правди. Наприклад, що я познайомився з Аліною, коли вона намагалася відібрати у мене останній круасан.

​— Це нелогічно, — вставила Катя, поправляючи окуляри. — Я ж казала.  Аліно, твої методи контролю розбиваються об його анархію. Назаре, ви розумієте, що Артем теж там буде? Він стоматолог. Він ідеальний.

​Макс раптом пирхнув:

— Стоматолог? Назаре, брате, він же буде дивитися на твої зуби весь вечір! Тобі треба терміново почистити карму... і, можливо, наліт.

​— Брате, ти закохався. Вітаю. Співчуваю, — додав Макс, штовхнувши Назара в плече. — Ти вже навіть не сперечаєшся з цією леді щодо кольору своєї сорочки.

​— Я вибираю темно-синю, — спокійно кивнув Назар, дивлячись прямо в очі Аліні. — Вона пасує до твоїх нервових плям на щоках, які з'являються щоразу, коли я відкриваю рот.

​Аліна почервоніла. Юля захоплено спостерігала за «іскрами», що літали над столом.

— Так, банда, — Юля плеснула в долоні. — План такий: ми з Максом і Катею будемо «групою швидкого реагування». Будемо неподалік у барі через дорогу. Якщо Аліна скине есемес із кодом «Зубний біль» — ми заходимо і влаштовуємо диверсію.

​— Яка диверсія? — напружилася Аліна.

— Ілля викличе таксі, а ми з Максом удамо, що Назара терміново кличуть рятувати світ... або кота, — запропонувала Юля.

​— Ти або чесний, або зручний. Вибирай, — тихо сказав Ілля Назарові, коли дівчата відволіклися на обговорення меню вечері. — Ти справді готовий терпіти цей інструктаж дві години?

​Назар усміхнувся, спостерігаючи, як Аліна знову намагається впорядкувати розкидані папери.

— Знаєш, Іллля, у неї в очах зараз такий азарт, ніби вона готується до польоту на Марс. Це цікавіше, ніж будь-яка моя «легкість».

​Аліна підняла голову:

— Назаре! Пункт вісім: жодних жартів про риболовлю, тато сприймає це занадто серйозно.

— Зрозумів, — Назар накрив її руку своєю, зупиняючи хаотичний рух паперів. — Ніякої риби. Тільки ти, я і Артем-стоматолог. Обіцяю бути найгіршим кошмаром твого залицяльника.

​Аліна на мить заніміла від тепла його долоні. Юля підморгнула Максу. Гра почалася, і, здається, правила вже ніхто не збирався виконувати.

​Коли друзі нарешті розійшлися, залишивши за столом гору серветок із закресленими схемами та стійкий запах кофеїну, Аліна та Назар залишилися вдвох. Галас кав'ярні став фоновим шумом.

​— Тож... — Аліна почала знову складати свої аркуші, але робила це повільніше, ніж зазвичай. — Артем буде там о шостій. Мама вже надіслала мені фото сервірування. Там три види виделок, Назаре. Три.

​Назар спостерігав за її тонкими пальцями.

— Головне — не намагатися ними жонглювати. Аліно, подивись на мене.

​Вона підняла очі. У його погляді не було звичної іронії — лише спокійна, майже затишна впевненість.

​— Твій Артем-стоматолог може мати хоч золотий диплом, але він не знає, що ти кусаєш губу, коли нервуєшся. А твій Олег... — Назар зробив коротку паузу, — ...він взагалі в минулому часі. Завтра ввечері я буду найкращим, що траплялося з цією квартирою. Навіть якщо я переплутаю виделку для риби з виделкою для десерту.

​— Ти просто не розумієш мою маму, — тихо сказала вона. — Вона бачить людей наскрізь.

​— Тоді нехай бачить нас, — він усміхнувся. — Просто нас. Без твоїх папірців.

​Він підвівся, закинув рюкзак на плече і на мить затримався біля неї.

— До завтра, «кохана». Одягни щось, у чому тобі буде зручно тікати, якщо я все-таки вирішу пожартувати про риболовлю.

​Він пішов, а Аліна залишилася сидіти, дивлячись на порожню чашку. Вона раптом зрозуміла, що вперше за довгий час її не лякає відсутність плану. Її лякало те, як легко Назар змусив її про нього забути.