Розділ 3. «Брате, ти влип»

Вечір у барі «Порожній келих» був у самому розпалі. Тут панувала атмосфера, яку Назар любив найбільше: напівтемрява, старий вініл і жодних графіків дедлайнів.

​Макс, потягуючи крафтове пиво, з підозрою спостерігав за другом. Назар уже п’ять хвилин крутив у руках телефон і загадково посміхався в екран, що було для нього абсолютно нетипово.

​— Так, — Макс стукнув бокалом по столу, перериваючи тишу. — Або ти щойно виграв у лотерею, або в тебе знову з’явилася ідея, яка закінчиться поліцією чи, що гірше, моїм головним болем. Розповідай.

​Ілля, який до цього моменту мовчки вивчав склад коктейлю, підняв очі:

— Він не просто посміхається. Він аналізує ризики, яких раніше впритул не бачив. Назаре?

​Назар відкинувся на спинку стільця, закинувши руки за голову.

— Хлопці, я сьогодні став частиною високого мистецтва. Мене найняли.

​— На будівництво? — уточнив Макс.

— Майже. На будівництво повітряних замків для однієї дуже серйозної дівчини з таблицями в очах. Я тепер — «анти-Артем». Фіктивний хлопець для сімейної вечері.

​У барі на мить стало тихо, а потім Макс вибухнув сміхом так голосно, що пара за сусіднім столиком здригнулася.

​— Ти?! — Макс витер сльозу. — Ти, людина, яка розлучилася з Мар’яною, бо вона попросила тебе планувати побачення хоча б за дві години? Ти збираєшся грати роль «коханого чоловіка» перед батьками, які, мабуть, уже вибрали колір серветок на ваше весілля? Брате, ти закохався. Вітаю. Співчуваю.

​— Я не закохався, — флегматично відповів Назар, хоча всередині щось приємно лоскотало. — Це просто пригода. Дівчина в біді: стоматологи, мамині ультиматуми, Excel-залежність. Я просто вношу дрібку хаосу в її стерильний світ. Це благодійність.

​— Благодійність закінчується там, де починаються спільні фото для мами у Viber, — втрутився Ілля. Він посунув свій стакан ближче до центру столу. — Ти розумієш, що грати в кохання з такою, як вона — це не те саме, що з твоїми попередніми дівчатами? Вона сприймає це як проект. А проекти мають термін придатності. Ти або чесний, або зручний. Вибирай.

​Назар на мить замислився. Він згадав, як Аліна стискала свій записник, ніби це був її останній рятувальний жилет у морі неочікуваностей.

​— Вона назвала це «менеджментом ризиків», — усміхнувся Назар. — Але я бачив, як у неї здригнулися губи, коли я згадав про акторів. Вона хоче бути правильною, але їй до смерті нудно в цьому «правильному» світі.

​— О-о-о, — Макс театрально підняв руки до стелі. — Все, пацани, несіть квіти. Він уже почав «бачити її душу». Наступний етап — ти будеш знати її улюблений колір фіалок тітки Галі.

​— До речі, про фіалки, — Назар дістав телефон і почав щось швидко друкувати. — Треба спитати, чи є в неї собака. Якщо я маю бути «ідеальним непорозумінням», мені треба знати, кого мені доведеться підкуповувати ковбасою під столом.

​Макс хитав головою, дивлячись на друга.

— Знаєш, що найсмішніше? Ви домовилися грати роль, щоб обманути її батьків. Але в результаті ви обманете лише самих себе. Ти ніколи не вмів дотримуватися правил, Назаре. А «не закохуватися» — це найскладніше правило з усіх існуючих.

​Назар нічого не відповів. Він дивився, як на екрані з’явилося повідомлення від контакту «Аліна (Ризики)»:

«Субота. 18:00. Будь у сорочці. Будь ласка».

​— Сорочка… — пробурмотів Назар. — Ну що ж, почнемо з сорочки.