Розділ 2. Контракт на круасанах

Аліна відчувала, як кожна клітинка її раціонального мозку волає про порушення протоколу. Крок, ще один. Вона зупинилася біля стійки саме тоді, коли хлопець забрав свій еспресо. Поблизу він виглядав ще більш… некерованим. Трохи щетини, занадто впевнений погляд і футболка з якимось дивним принтом, що виглядав як абстрактна пляма від кави, але, скоріш за все, був дорогим мерчем.

​— Значить, кажете, актори з драмтеатру переграють? — голос Аліни прозвучав неочікувано твердо.

​Хлопець повільно повернувся. Його брови злетіли вгору, а в кутиках очей з’явилися дрібні зморшки від стримуваної посмішки.

​— О, менеджмент ризиків перейшов у наступ, — він відпив кави, не зводячи з неї очей. — Саме так. У них проблема з паузами. Вони роблять їх занадто драматичними, коли мама питає: «А які у вас наміри щодо моєї доньки?».

​— А ви, я так розумію, експерт з пауз? — Аліна схрестила руки на грудях.

​— Я експерт з того, як не ускладнювати життя, — він відставив стаканчик. — Назар. А ви та сама дівчина, чию долю щойно вирішували за допомогою Тіндера та двох дуже ініціативних подруг?

​Аліна проігнорувала шпильку. Вона вирішила діяти за методом «холодного душу».

​— Мені потрібна послуга, Назаре. Ділова. Одна вечеря наступної суботи. Мої батьки, Артем-стоматолог у ролі мого ідеального майбутнього і ви — у ролі мого теперішнього.

​Назар на мить замовк. Потім поставив каву на стійку і повернувся до неї всім корпусом.

— Ви зараз пропонуєте мені роботу «нареченим напрокат»? Серйозно?

​— Я пропоную вам проект, — уточнила Аліна, намагаючись не зважати на те, як Юля з-за столика показує їй великий палець. — Ви отримуєте чудову вечерю, статус героя, який врятував мене від нудних розмов про карієс, і… — вона замислилася, — …і гонорар. Або будь-яку іншу послугу в межах закону.

​Назар раптом розсміявся. Це був легкий, щирий сміх, який зовсім не вписувався в її уявлення про ділові переговори.

​— Гонорар? Аліно — я вгадав ім’я? — я не вірю в складні правила і контракти. Але я вірю в гарні історії. І ваша історія з «анти-Артемом» звучить як чудовий спосіб зіпсувати суботній вечір з користю для карми.

​— То це «так»? — вона примружилася.

​— Це «можливо». За однієї умови, — він підійшов на крок ближче, і Аліна відчула аромат парфумів — щось терпке, з нотками кедра. — Жодних сценаріїв. Ви не будете вчити мене, як тримати виделку чи яку першу вчительку ви любили. Я буду собою. Хаос у чистому вигляді. Якщо ваші батьки мають повірити, що ми пара — вони мають бачити хімію, а не зазубрений текст.

​— Хімію неможливо запланувати, — відрізала Аліна.

​— Саме тому це і буде весело, — він витягнув маркер з кишені джинсовки, взяв її записник, що лежав на краю стійки, і швидко написав номер телефону прямо поверх її списку «За і Проти». — Напишіть мені локацію і час. І, Аліно… купіть собі нарешті круасан. У вас такий вигляд, ніби ви не їли з моменту створення першої таблиці Excel.

​Він підмигнув їй і попрямував до виходу, залишивши Аліну з розгубленим поглядом і номером телефону, що перекреслив усю її логіку.

​— Ну що? — Юля та Катя виросли за її спиною, як два гриби після дощу.

​— Я ж казала, — прокоментувала Катя, дивлячись на напис у блокноті. — Він не підходить під жоден критерій.

​— Він ідеальний! — заперечила Юля. — Дивіться, він навіть не дочекався її згоди. Це справжня впевненість. Аліно, ти щойно підписала контракт з дияволом у кедах.

​Аліна дивилася на розмашистий почерк Назара.

— Ми не домовлялися закохуватись, — прошепотіла вона сама собі, наче заклинання. — Це просто вечеря. Просто гра.