Пролог

Я збираю не поспішно свої речі. Це мій останній день вдома, а завтра починається нове життя. 

Я поступила до престижного університету нашого міста. Так, не всі мали таку змогу, але в мене вийшло.

Перед виходом з кімнати, я виглядаю у своє вікно, на якому так любила сидіти вечорами і спостерігати за вечірнім містом. Це просто казково, вечірні вогні міста переливаються у своєрідній веселці, створюючи свою, нікому не відому казку. Оглядаю востаннє свою кімнату, в якій я так довго часу проводила за навчанням. На полицях лежать мої улюблені книги, яких, я до речі, з собою не беру, там говорять є велика бібліотека, в якій я знайду собі до душі. 

Я глибоко видихаю повітря з легень, і переступаю поріг своєї кімнати. Спускаюся непоспішно сходами до низу, і оглядаю вітальню. 

Я їду з дому лише на рік, а таке відчуття, ніби на завжди, хочеться запам'ятаю кожну деталь рідного дому. 

Виходжу з дому, біля машини на мене чекають батьки, вони мають відвезти до гуртожитку. Мама як завжди мило посміхається, а в тата, вигляд більш серйозний.

- Доню, тобі йде так ця сукня, просто красуня! Все зібрала?-мама як завжди про все хвилюється.

- Так, не хвилюйся, я всі речі зібрала,-і посміхаюся їй у відповідь.

- Ну все, ми вже й так запізнюємося, сідайте в машину, і поїхали,-говорить тато. Він ніколи не любив довгі прощання, а це ще й єдина дитина в сім'ї вид'їжджає на цілий рік.

Ми слухаємося батька, і мовчки сідаємо в машину. До речі, я одягнена в літню легеньку сукню, жовтого кольору, вона дуже легенька, як раз для такого спекотного дня як сьогодні. Босоніжки на невеликому каблучку, і на голові пов'язка для волосся.

Цілу дорогу мама мені читала лекцію, щоб я була обережна, і з поганою компанією не зв'язалася. Я її не дуже слухала, адже ця розповідь лунає не вперше, лише іноді хитала головою, в знак згоди.

Як тільки з вікна відкрився вид на універ, мій погляд був направлений лише туди.

- Так ось де мені доведеться провести цілий рік,-вимовила я пошепки, але цього було достатньо, щоб мама почала.

- Так, тут ти будеш жити і навчатися.

Ми під'їхали до гуртожитку, батько допоміг віднести мої речі до мене в кімнату, і через деякий час вони з мамою поїхали.

І зараз в мене є час ознайомитися з кімнатою на цей найближчий рік. Тим паче сусідки зараз немає, сказали вона має приїхати завтра. Ну що ж, потрібно розібрати речі, і трішки відпочити.

Доброго вечора) Сьогодні я нарешті наважилася почати писати свою першу книгу, надіюся у мене добре виходить, і вам все подобається)