Розді 17

Наступного ранку Кіру розбудив телефон.

Повідомлення від мами:

«Сьогодні ввечері приходьте до нас. Є важлива розмова.»

Кіра ще не встигла відповісти, як прийшло друге:

«І поклич Максима.»

Вона сіла на ліжку.

— Тільки не це...

Через хвилину вона написала:

«Про що розмова?»

Відповідь:

«Побачите.»

Кіра одразу набрала Максима.

— Ти вже не спиш?

— Після твого дзвінка — ні.

— Мої батьки хочуть поговорити.

— Мої теж.

— Про що?

— Не знаю.

— А твої батьки випадково не говорили про весілля?

На іншому кінці запала тиша.

— Кіро...

— Що?

— Говорили.

— Я так і знала!

— Моя мама сьогодні вранці запитала, який у тебе розмір каблучки.

Кіра закрила обличчя руками.

— Ні.

— Так.

— Ні!

— Саме так.

— Наш план працює занадто добре.

— Ми хотіли, щоб вони повірили, що ми жахлива пара.

— А вони вирішили, що ми ідеальна пара.

— Є проблема.

— Яка?

— Вони хочуть познайомити нас із ювеліром.

Кіра мовчала.

Потім сказала:

— Я приїду до тебе.

— Навіщо?

— Будемо рятувати ситуацію.

Через сорок хвилин вони сиділи на кухні Максима.

Перед ними лежав блокнот.

— Так, — сказала Кіра. — Нам потрібен план.

— Згоден.

— Варіант перший: сказати правду.

— Виключено.

— Варіант другий: посваритися.

— Не вийде.

— Чому?

— Мої батьки скажуть, що це тимчасова криза.

— Правильно.

— Варіант третій: оголосити, що ми розлучилися.

— Ще гірше.

— Чому?

— Твоя мама почне мене жаліти.

— А моя — тебе.

— І вони змусили б нас помиритися.

Максим задумався.

— Тоді варіант четвертий.

— Який?

— Влаштувати настільки жахливу підготовку до весілля, що вони самі передумають.

Кіра задумливо подивилася на нього.

— Розповідай.

— Ти хочеш весілля на триста людей.

— Добре.

— Я хочу на десять.

— Чудово.

— Ти хочеш фіолетову сукню.

— Фіолетову?!

— Найгіршу, яку можна знайти.

— А ти?

— Одягну рожевий костюм.

Кіра розсміялася.

— Ти божевільний.

— Це ще не все.

— Що?

— Ти хочеш церемонію на даху.

— А ти боїшся висоти.

— Саме тому.

Кіра вже сміялася.

— Це геніально.

Увечері вони прийшли до батьків Кіри.

Усі сиділи за столом.

Мати усміхалася.

Батько виглядав надто серйозним.

— Ми вирішили, — сказала мати, — що вам час визначитися з датою весілля.

Кіра ледь не вдавилася водою.

Максим спокійно поклав руку їй на спину.

— Не поспішайте, — сказав він.

— Чому? — здивувався батько.

Кіра швидко втрутилася:

— Ми якраз хотіли сказати...

Вона подивилася на Максима.

Той кивнув.

— Що? — запитала мати.

Кіра зробила серйозне обличчя.

— Я хочу весілля в замку.

Батько моргнув.

— У якому замку?