Розділ 15

Після сніданку батько Кіри оголосив:

— Сьогодні їдемо на ринок.

Кіра застогнала.

— Навіщо?

— За продуктами.

— У нас холодильник повний.

— Це не обговорюється.

Максим тихо засміявся.

— Що смішного? — прошепотіла Кіра.

— Ти так само розмовляєш із батьком, як я зі своїми.

— І що?

— Нічого. Просто тепер я розумію, звідки в тебе характер.

— Не починай.

На ринок вони поїхали всі разом.

Через десять хвилин Кіра вже загубилася між рядами.

— Максиме!

Він обернувся.

— Що?

— Де мама?

— Не знаю.

— А тато?

— Теж не знаю.

Кіра озирнулася.

— Ми загубили батьків.

Максим подивився на неї.

— Вони нас загубили.

— І що тепер?

— Можемо втекти.

Кіра серйозно задумалася.

— Хороший план.

Вони вже хотіли піти, коли почули голос батька:

— Куди це ви?

Кіра усміхнулася.

— Ми просто...

Максим швидко додав:

— Шукали вас.

— Ага, — недовірливо відповів батько.

Через годину батьки залишили їх біля машини з дорученням купити хліб і молоко.

— Тільки не загубіться, — сказала мати.

— Ми вже дорослі, — обурилася Кіра.

— Саме тому я й хвилююся.

Коли батьки пішли, Максим подивився на список.

— Хліб. Молоко. Сир.

— Легко.

— І ще картопля.

Кіра забрала список.

— Картоплю я не купую.

— Чому?

— Після вчорашнього ми з нею не спілкуємося.

Біля магазину Максим раптом зупинився.

— Почекай.

— Що?

— Нам треба зробити фотографію.

— Навіщо?

— Для батьків.

Вони мали створювати враження щасливої пари.

Кіра зітхнула.

— Добре.

Вони стали поруч.

Максим дістав телефон.

— Усміхнися.

— Я й так усміхаюся.

— Ти виглядаєш так, ніби тебе змусили.

— Бо мене змусили.

— Давай ще раз.

Кіра підійшла ближче.

— Так нормально?

— Так.

Клац.

Фото вийшло несподівано гарним.

Кіра подивилася на екран.

— Нормально.

— Відправляємо?

— Так.

Максим натиснув «надіслати».

За хвилину прийшла відповідь від його матері:

«Які ви милі ❤️»

Кіра показала повідомлення Максиму.

— Працює.

— Ідеально.

— Тільки...

— Що?

— Я на цьому фото схожа на нормальну людину.

— Точно. Це треба виправити.

— Як?

Максим підняв пакет із хлібом.

— Можеш вдарити мене ним.

Кіра розсміялася.

— Ти безнадійний.

— Зате переконливий.

Коли вони повернулися, батьки вже чекали біля машини.

— Де молоко? — запитала мати.

Кіра завмерла.

Максим теж.

Вони подивилися одне на одного.

— Ми...

— Купили хліб, — сказала Кіра.

— А сир? — запитав батько.

Максим підняв пакет.

— Є.

— А молоко?

Тиша.

Кіра тихо сказала: