Розділ 3

Наступного дня Кіра навмисно затрималася на роботі.

Вона знала: о сьомій батьки чекатимуть гостей із тим самим «ідеальним» сином.

А їй зовсім не хотілося ставати частиною цього спектаклю.

— Ти сьогодні якась задумлива, — усміхнулася колега.

— Просто важкий день.

Насправді важким був не день.

Важким було життя під постійним контролем батьків.

О пів на восьму вона нарешті вийшла з офісу.

Телефон задзвонив.

— Кіро, ти де? — голос матері був роздратованим.

— Ще на роботі.

— Ми всі тебе чекаємо!

— Не треба.

— Як це не треба?

— Я не прийду знайомитися з чужими чоловіками.

Не дочекавшись відповіді, вона скинула виклик.

Телефон одразу почав дзвонити знову.

Кіра вимкнула звук.

У цей самий час Максим виходив із бізнес-центру після зустрічі.

Він теж мав їхати додому, але батько вже тричі телефонував.

Максим навіть не відповідав.

Він знав, що почує.

«Приїжджай. Треба поговорити.»

Насправді це означало лише одне — чергову лекцію про Софію.

— Та ну вас... — пробурмотів він.

Дощ почав накрапати.

Максим забіг до найближчого великого торговельного центру, щоб перечекати зливу й випити кави.

З іншого входу до того ж торговельного центру зайшла Кіра.

Вона теж вирішила трохи побути там, поки батьки заспокояться.

Не знаючи цього, вони вже були за кілька десятків метрів одне від одного.

Кіра натиснула кнопку ліфта.

Двері відчинилися.

Усередині вже стояв високий темноволосий хлопець у світлій сорочці.

Він чемно посунувся, звільняючи місце.

— Дякую, — коротко сказала вона.

Двері зачинилися.

— Вам який поверх? — запитав він.

— Четвертий.

— Мені теж.

Запала незручна тиша.

Ліфт плавно рушив угору...

І раптом різко смикнувся.

Світло мигнуло.

Кабіна завмерла.

За мить усе занурилося в тишу.

— Ну... чудово, — тихо промовив хлопець.

Кіра нервово натиснула кнопку виклику.

Нічого.

Ще раз.

Лише короткий писк.

— Здається, ми застрягли.

Вона важко видихнула.

— Схоже на те.

За дверима було тихо.

Лише дощ глухо стукав по скляному даху торговельного центру.

Вони ще не знали імен одне одного.

Не знали, що обох переслідує одна й та сама проблема.

І точно не могли уявити, що ця випадкова поломка стане початком історії, яка змінить їхні життя назавжди.