Розділ 4

Річард

Встиг побачити розгублений погляд Глорії перед тим, як двері ліфта зачинились. Спершу подумав, що моє ім'я з натовпу лише почулось, але тепер стало очевидно, що то справді вона. Ще й ліфт підіймався до моєї палуби, але кулею вилетів з нього, щойно двері лише почали розсуватися на п'ятнадцятій палубі. Протиснувся практично між ними й кинувся до протилежного, мало не збивши консьєржа з ніг. На щастя порожній ліфт ніби чекав мене. Спускаючись, з якогось дива я хвилювався так, немов в ці миті вирішувалося моє життя. Та коли в мої груди уткнулась вона… Ладен був збожеволіти від відчуттів, що охопили мене. Завив би вовком…

— Наступного разу не галасуй так.

— Річард… Ти почув.

— Здається, тепер я скрізь тебе чутиму…

Мабуть, я остаточно втрачав пильність, витримку і що завгодно, аби тільки ось так пестити її у своїх обіймах. Річарда Колтена ніби підмінили… І хто? Вона. Прекрасна незнайомка. 

Чим полонила ця дівчина — не розумів, але моє єство жадало її, як свого часу я загорівся створенням «Симфонії». Здавалося, що навіть відчував, як Глорія танула в моїх руках і потребувала мене не менше, ніж я її. Усім своїм тілом ловив чи не найменший сигнал, мову її тіла, яке прагнуло моїх дотиків і поцілунків. Згодом занепокоєння в очах Глорії здивувало мене, але й ще більше зацікавило: важко було повірити, що в наш час можна зустріти таку прекрасну цнотливу дівчину. Без слів і будь-яких зізнань це було зрозуміло. Принаймні для мене. Бути першим мало неабияке значення для мене, але й не стати після всього покидьком також. Але я хотів її, і це було беззаперечним фактом. Жінки, що я мав, не були такими. Вони мали різноманітні досвіди та приваблювали саме своїми вміннями задовольнити мене, але жодна не вабила так, як ось ця — тендітна і вишукана, ніжна і не зіпсована.

— Тебе ніхто не квапитиме, Глоріє. Ти сама обереш слушну мить… — промовив я, підхопивши цю дивовижу на руки. 

Обхопила шию руками, немов думала, що тепер просто так випущу її з рук. Божевільний, але ніколи не зроблю цього. Ніжними поцілунками вкривав пухкі губи, час від часу поглядаючи вперед, доки долали відстань до кімнати. Здавалося, що наш шлях не скінчиться, але коли вона була ось так близько — усе ставало байдужим. Опускати не квапився, немов це сон, який скінчиться, щойно відпущу від себе. Неймовірною насолодою було бачити прискіпливий і спрагнений погляд перед собою, наче не потрібно було жодних слів, аби розуміти один одного. Немов крихкий кришталь, опустив дівчину на ліжко й затримався над нею, милуючись цією красою. Груди спокусливо і збентежено підіймалися, щічки залиті рум’янцем, ніжні вуста припухлі від поцілунків і весь час здавалося, що хотіли щось сказати.

— Хто ти насправді? — прошепотів, ковзнувши кінчиками пальців по щоці до губ. — Для чого ти це зі мною робиш, Глоріє?

Вона розгублено смикнула губами, але провів по них великим пальцем і нахилився, вдихаючи її запах. Насправді не розумів, як таке могло статись, але це дівча невідомим чином все більше підкорювала мене. Зовсім легко торкнувся вуст, відчуваючи, як рученята ніжно торкались грудей, що навіть через сорочку було відчутно їх тепло, від якого я займався, як смолоскип. Пройшовся поцілунками шиєю, не кваплячись до грудей, прихованих сукнею. Долонею ковзнув по оголеному стегні, від чого вона ледь здригнулась. Заспокоїв поцілунком.

— Зі мною не потрібно нічого боятися.

Знову опустився поцілунками до вирізу її сукні, але цього разу подалася назустріч щойно торкнувся шкіри, а це ще більше запалювало мене. Спустив одну бретель, а слідом й іншу. Позаду намацав блискавку, яку повільно розстібнув, вивільнивши усю ту красу, від якої в мені кам'яніло геть усе. Окрім серця, яке ще швидше билося всередині. Стиснувши одну з них, кінчиком язика торкнувся ніжної плоті, накриваючи губами. Під томливе зітхання, що виривалося із її вуст, мало не втрачав розум, який наказував спинитись. 

Та згодом сукня Глорії опинилась на підлозі, а переді мною опинилась невідома богиня: досконала, не заплямована, з королівською вишуканістю… Чим довше я нею милувався ось так відверто, тим рясніше Глорія червоніла і все більше намагалась прикрити себе руками. Я вхопив їх і відвів у сторони, нахиляючись знову із поцілунками до її тіла. Спілкувались тільки наші погляди та тіла, які знайшли спільну мову, відгукуючись одне до одного. Соромилась, але не забороняла пізнавати себе, коли я опускався нижче. На моє здивування, щойно я ледь торкнувся заповітного місця, Глорія ніби дихати перестала, але ворухнулась вперед, не знаючи, як поводитись. Ледь всміхнувся, скоріш від сп'яніння її красою та бажанням, аніж від думки, що вона така наївна. Але для мене це було, як дозвіл. Принаймні я звик так думати. Відсунувши м'яку тканину в бік, невагомо торкнувся гарячої плоті, яка прагнула мене. Під такий солодкий стогін, ще сильніше почав вимальовувати язиком візерунки, впиваючись слідом губами. Іноді дівчина намагалась стримувати стогін, який перегукувався ледь чутними схлипами від задоволення, яке отримувала. Від цього власна плоть ще дужче пульсувала в штанах, забираючи мій розум, який контролювати ставало дедалі важче. Вона міцно вхопилась за мою голову, намагаючись відсторонити від себе. Та коли на мить я припинив її солодкі тортури, Глорія потягнула мене на себе, рухаючи від насолоди стегнами. 

Бачити, яким бажання палали її очі, було за щастя, а рухи тіла піді мною лише додавали вогню, якого й без того вистачало. Та під розгублений погляд відсторонився і підійшов до тумби поряд з ліжком, дістаючи захист. Не розриваючи наших поглядів, я звільнив себе від одягу. Захват на обличчі богині, з яким вона слідкувала за моїми рухами, жодними словами не передати, а мене це неабияк тішило, бо ця мить здавалась найдивовижнішою. Схилився над Глорією, торкаючись бажаної ніжності. Зовсім трохи, аби тіло ознайомилося з новими відчуттями та щоб не зробити ненароком їй боляче. Але Глорія мужньо витримала цю мить, або ж своїм поцілунком я стишив ту хвилю паніки, яка відзначилась легким тремтінням її тіла. Втім, вже дуже скоро схвильоване дихання підлаштувалось під моє, ковзнувши рученятами моєю спиною й так спокусливо закусюючи губу. Намагався рухатися зовсім легко, дбаючи про кожну секунду її першого задоволення, аби ця дивовижа не розчарувалась в мені. Навіть самому стало дивно таким думкам, адже розумів, що й порівнювати їй не було з ким, бо я єдиний. Потягнулась до моїх губ за поцілунком і провела руками уздовж спини, спинивши на сідницях. Ніжно всміхнулася і здалось, що почув своє ім'я, яке одразу ж перехопив з розбухлих вуст. Здавалося, що тепер наші тіла самі створили свій власний ритм, доповнюючи одне одного. Одне знав напевно — поринати в цю насолоду — вартувало всього. Вперше я відчував невимовний кайф, від якого моїм тілом проходив струм.