Глава 3

Елейн не шкодувала, але їй було дуже нудно.Дні проходили всі, як один: прокинулася - Енцо знов десь у справах, кімната порожня, поснідала, поприбирала, якщо є настрій, щось приготувала, подивилась серіал, прийняла усі необхідні ліки, повалялась у ліжку, повиглядала у вікно, дочекалась вечора, прийшов стомлений викрадач- нагодувала його, про щось поговори і все, він на ходу засинав від втоми. На ранок теж саме.

Одного такого дощового вечора він пройшов на кухні до Елейн в змокрілому пальті і з вологими пасмами темного волосся з якого цівками стікала дощова вода, а в руці він тримав слизьку і темну пляшку вина.

—Сьогодні, на щастя, впорався раніше, - оголосив він з втомленою посмішкою і запалими колами під очима від недостатньої кількості сну,-Узяв відмітити. Тобі якраз не завадить дезінфекція.

—Я б рекомендувала спочатку у душі піти. Ти мокрий до нитки. Чи хочеш поповнити клуб хворих?-весело промовила зраділа його появі Елейн і торкнулася коміра його пальта, немов підтвердуючи, що так воно і є: одяг наскрізь змок і не залишилося жодного сухого місця. Енцо слабко усміхнувся і узяв її руку у свою, цілуючи ніжну шкіру її долоні.

—Як скажеш,  mio fiore. Я занадто виснажений, тож якщо мене довго не буде, знай-я втопився,-іронізував він, а Елейн ладна була дати йому по рукам за такі несмішні жарти,-Вино ось. Думаю, тобі має сподобатися.

І він сунув пляшку їй до рук, зникаючи у дверях ванної. Дівчина не здивувалася б, якби він застряг там на довгий час, адже ванна кімната була просто нереально шикарною. Білосніжна, охайна з вишуканою ваною, де запросто могли б розташуватися людини дві так точно. У кутку стояв простий мінімалістиний душ з абсолютно прозорими вставками. Дзеркала і умивальник були із срібними елементами. Що й казати, їй самій подобалось мокнути у розкішній ванній годину, а інколи навіть і дві, і виходила вона з неї вже тоді, коли вода зовсім ставала холодною і непривітною. Енцо приніс для неї пінку для ванни, пахнючі бомбочки з цитрусовим свіжим ароматом. Так Елейн здивувалася, коли Лоренцо з'явився у дверях кухні менш ніж за півгодини, у вузькій білій сорочці і сірих спортивних штанях із рушником в руках, яким він промакував своє вологе після душу волосся. На його губах і відкритих ділянках шкіри грайливо вигравали крапельки води, стікали по сильних, неначе висічених із каменю м'язах униз до його великих теплих долонь. Елейн замилувалася видом гармонійних кришталевих крапель, ніжних на такому тілі, міцному і прекрасному, як давня антична статуя древніх епох. Її тілом пробігло раптове тремтіння і це не залишилося непоміченим для Енцо. Його очі, сповнені голоду, пробіглися по її оголеному плечу, що визирало з мішккватої сірої футболки і спокусливо блищало у приглушеному світлі ламп. Чоловік важко зглитнув і змусив себе відгородитися від цього видовища. Зрештою, він достеменно не був впевнений, чи на всі сто відсотків вона бажала його доторків. Раптово він відчув себе сором'язливим підлітком, що вперше перебував в компанії дівчини, від якої шаленів. Збентежений цими несподіваними відчуттями, чоловік змусив себе пройти повз Елейн до барної стійки. Сильними, нетерплячими руками він схопив пляшку вина, зосереджено пошукав штопор у шухляді, з легкістю відкоркував корку і наповнив темно-вишневою рідиною високі фужери, які завбачливо приготувала дівчина, що зараз стояла, спершись об стіл руками і затамувавши подих, спостерігала за плавними рухами його вмілих рук, не в змозі відвести погляд хоча б на секунду. Лоренцо повернувся до неї обличчям, тримаючи у руках по кришталевій склянці і спокійно простягнув один фужер закляклій дівчині перед ним. Вона, з хвилину роздивляючись блискучий кришталь, затиснутий у його міцних руках, врешті взяла його і зробила легенький ковточок. Вино прянощами стиглого гіркувато-солодкого винограду поступово проникало їй у внутрощі, котилося десь по її стравоходу, залишаючи по собі приємний смак бажання чогось більшого, чого вона не могла до кінця зрозуміти. Енцо спостерігав за тим, як її пухкі губи ніжного природного відтінку охоплювали прозору стінку склянки; йому подобалося дивитися на те, як м'яко колихалася її тоненька тендітна шийка, коли вона повільно вливала в себе алкоголь. Елейн перевела погляд своїх ясних очей на Лоренцо, тримаючи фужер за вишукану тоненьку ніжку, ніби чогось очікуючи. Все так само дивлячись одне одному у вічі, він підніс своє вино до вуст і махом перехилив увесь вміст, навіть не скривившись. Він поставив склянку на стіл позаду неї і вперся однією рукою у його гранітну поверхню, нахиляючись до Елейн неприпустимо близько. Його вуста обпік рваний видих, що мимохіть вирвався з її розтулених привабливих вуст і для Енцо це стало останньою краплею. Всі аргументи, які він старанно вбивав собі в голову, раптово вилетіли йому з думок, занурилися у вихорі рішучості і зникли, повністю розчинившись у повітрі, наче їх і не було. Чоловік впевнено торкнувся її губ своїми вустами, відчуваючи смак солодкості і водночас терпкості, і ледь не замуркотів від задоволення, що жаром пронизувало його кінцівки, які самі по собі лягли ніжними дотиками їй на шию, коли він обережно притримував її, цілуючи так, неначе вона богиня його світу. Елейн обхопила своїми маленькими руками його сильну шию і зарилася подушечками пальців у його темне шовковисте волосся, яке було на дотик напрочуд м'яким і приємним. Його гарячі руки досліджували її тіло з обережною пристрастю, він торкався її так, неначе боявся, що вона зірветься і втече. Однак Елейн у раптовому пориві зовсім не мала думок втікати. Все, що вона відчувала-жагу до нього. 

Його доторки, такі приємні і ніжні, його вуста, такі незвично м'які й до біса ідеальної форми, його смак, якого вона так потребувала, що здавалося, ніби вона може померти за нього. Її охопило відчуття цілісності: того почуття пустки і неповності більше не було. Воно розчинилось у повітрі разом із аргументами-чому-я-не-можу-чіпати-її Лоренцо. Елейн відчувала себе абсолютно наповненою, зливаючись із чоловіком в єдине ціле у непереможну силу, якою вони ставали щоразу все більше і більше, здатні підкорити увесь світ. Її Всесвіт розлітався на шматки, коли її голова паморочилася від великої кількості неземних відчуттів, які він дарував їй, з жаром вбираючи в себе її відповідь на щедрий, пристрасний дарунок.