Поцілунок

Сталося те, чого я взагалі не очікувала. 
Фін наблизився до мого обличчя і поцілував у губи.  Я була ошелешена, мене наче кип'ятком ошпарили, була навіть не в стані відштовхнути його. Але чи хотіла.... 

Його губи вони.....вони такі солодкі, і м'які, боже таке відчуття що я потрапила до раю.  Боже що він робить?

Наситившись прцелуем, Фін відсторонився, і подивився мені в очі. Я мовчки дивилася в його очі, у мене просто не було слів, щоб щось йому відповісти.
Через деякий час Фін піднявся в ліжку, а я все так само лежала на ліжку тільки дивилася вже в стелю.  Я в прямому розумінні цього слова була шокована тим, що відбувається.
Фін мовчки дивився на мене, але все ж порушив тишу.

- Пробач, я не знаю що на мене знайшло, просто .... просто, взагалі давай забудемо це все?.  - Швидко промовив Фін, я не знаю що йому на це відповісти, але я точно знаю що не хочу втрачати свого друга, тому потрібно включити пофігіста, і нарешті сказати хоча б щось.
Я швидко піднялася з ліжка, і відповіла:

- Так, це була помилка, давай забудемо все це, - трохи видавивши посмішку промовила я.
- Емм, ось і круто, слухай Кларіс мені вже час додому, тому, взагалі я за тобою завтра не зможу зайти, окей?, - трохи невпевнено промовив Фін.
- Так, звичайно, побачимося в школі.
- окей, поки, тоді до завтра?
- Поки, до завтра.
Більш безглуздої розмови у нас із Фінном ще не було.  Після так званої "розмови" Фін пішов додому, а я ніяк не могла прийти до тями після поцілунку з Фіном.  Ні, я звичайно ж вже цілувалася з хлопчиком, у мене навіть був хлопець, але зустрілися ми з ним не довго, так як виявилося весь цей час, йому подобалася моя подруга, і я потрібна була йому тільки щоб наблизитися до неї.  Щоб сказати що я супер як страждала, після нашого розставання, значить нічого не сказати.  Ні, я звичайно навіть поплакала денек, можливо навіть менше.
А що вже говорити про поцілунки, то так у мене був невеликий опіт.