Знову ранок, ну чому не можна продовжити сон, хоча б на годинку. Сьогодні у школі, останній тиждень, перед літніми канікулами. Тому варто піднімати свою дупу, і йти до ванної кімнати.
Я приняла ранковий душ, і привівши себе в порядок, я вирішила потихеньку починати збиратися, у мене безліч футболок, джинс і спортивного одягу. А от з сукнями є певні проблеми, у моєму гардеробі зовсім мало спідниць, а про сукні я взагалі мовчу. Ну що тут поробиш, ну не люблю я сукні, спідниці, і все в цьому дусі.
Одягнувши свою улюблену жовту толстовку, та джинси з високою посадкою. Фарбуватися я не особливо вмію, та мені це і так не потрібно, як на мене природна краса понад усе, ну це всього лише мої уподобання.
Моя мама називає мене пацанкою, особисто мене це ніяк не ображає.
Спустившись на перший поверх, я нікого не застала, як завжди батьки вже на роботі. Моя мама Розалі – хірург. Папа - Річард - бізнесмен, у нього своя мережа ресторанів по всій Канаді. Моя сім'я далеко не з бідних, але ми якось таким статусом не хвалимося, моя мама цілком могла сидіти вдома, і бути домогосподаркою. Але все ж таки обрала шлях допомагати людям, вона ніколи не могла сидіти без діла, завжди була точно впевнена що правильно робить. Я пишаюся своєю сім'єю. Я дуже-дуже сильно їх люблю.
І ось настав час йти до школи, Саме в цей момент у двері постукали, я знала що це Фін. Так, так, так, ми з Фінном досі дружимо, він мій найкращий друг. З ним я почуваюся у своїй тарілці, він веселий, сміливий, і я впевнена, що він ніколи не відмовить мені в будь-якій ситуації.
У нас навіть є клички для один одного. Фінн називає мене - булочка, а я його - мафіном. Ви нічого такого не подумайте, ми з Фіном ніколи не були парою, ми просто дуже любимо поїсти.
Підійшовши до двері, я відчинила її, і побачила Фінна, я чомусь навіть не сумнівалася що це він. Так як до школи ми ходимо разом, Фін щоранку заходить за мною.
- Привіт мафін, - сказала я Фінну, і ми обнялися.
- привіт булочка, - з усмішкою промовив Фін.
- Так окей, я вже зібрана, підемо в це пекло, хоча мені не дуже хочеться, з кислою міною промовила Кларис, Фінну.
- оооо так, ну вже треба трішки потерпіти, і КАНІКУЛИ, - з посмішкою, виділив останнє слово Фінн.
Вже по дорозі до школи Кларіс запитала Фіна:
-Фінушка, а ти нічого не забув?
- Ем ... що саме я вже забув?
- Ну Фін, досить придурюватися, давай жени батончик, я знаю що він у тебе.
- Не знаю про що ти говориш, немає у мене ніякого батончика, ти взагалі про що? — з посмішкою промовив Фін.
- ага звичайно, я ж як облупленого тебе знаю, давай батончик на базу.
- Ех ... ну гаразд, гаразд, - промовив Фін, і дістав зі своєї кишені шоколадний батончик. Він щоранку приносить їх Кларис, вона просто обожнює цей батончик, тільки ось не знає де вони продаються, вона обшукала всі магазини які є поблизу і навіть у місті, але знайти так і не змогла. Натомість Фін пообіцяв приносити їх їй щоранку.
І ось довгоочікувана насолода в руках Кларис, вона моментально його з'їдає.
Фін завжди дивується, як можна так швидко їсти.
- Ось потовстішаєш від цих батончиків, потім мене ще звинувачуватимеш, - промовив Фін.
- О ні, це мені не загрожує повір, а якщо і погладшаю ти що зі мною дружити перестанеш?
- Ти що, звичайно ж ні, дурненька, - спростував слова Кларіс Фін.
І ось ми вже дійшли до школи, ми з Фіном вчимося в одному класі.
Сьогодні у нас перший урок Ф-ра(фізкультура).
Тому ми з Фіном відразу ж пішли переодягатися.
У мене досить хороша фігура, я ніколи не була повернута на ідеальній фігурі але в свої 16 у мене вже було все при собі, і груди, і підкачана попа. Це результат фітнесу, яким я час від часу займаюся. Переодягнувшись у топік, і лосини, які доповнюють мою фігуру,я попрямувала до спортивного зала. Там я вже спостерігала весь свій клас, у тому числі і Фіна. Усі одразу звернули на мене свою увагу. Особливо хлопці, мої однокласники завжди вирячалися на мою фігуру. Я ж у свою чергу не особливо звертала на них свою увагу.
Побачивши у кутку свою подругу Мішель, вона дуже мила дівчина.
Мішель, підбігла до мене і міцно обійняла, я також у відповідь її.
- Привіт Мішелька, - промовила я подрузі.
- Привіт Кларис, ти помітила що на тебе знову всі хлопці дивляться, як вовки-на здобич - промовила Мішель, - як це у тебе виходить?
- боже та мені начхати якщо чесно на них, вони не викликають у мені ніяких емоцій.
- Ну як ти так можеш, за тобою бігає така кількість хлопців, навіть зі старших класів, а ти не звертаєш на це ніякої уваги, я тебе не розумію, - обурювалася Мішель.
- Мішель, ти можеш говорити мені що завгодно, але зустрічатися ні з ким зі школи я не збираюся, до того ж як на мене, ще рано. І зустрічатися поки я ні з ким не планую.
- Ну і дура, я б з твоєю популярністю таке творила б, - все ще обурювалася Мішель.
- Господи, та вгамуйся ти, мені начхати, і на цьому крапка.
Ну і втомила мене вже Мішель цими не зрозумілими розмовами. Мені цілком вистачало спілкування, у мене є Фінн, і Мішель. І так, тільки з ними я і спілкуюся в школі.
Зайшов наш фізрук і почався урок.
По закінченню уроку, я попрямувала переодягатися. Згодом, я пішла до класу географії, мені подобався цей урок, я цілком добре вчуся, але урок географії мені подобається найбільше.
Присівши за свою парту, я чекала свого сусіда по парті, а саме Фіна. Ми на всіх уроках сидимо разом.
Чомусь довго його немає, він завжди раніше мене приходить, а тут дивно, я його чекаю.
Я вирішила піти на пошуки, і знайти Фінна, не міг же він просто так кудись зникнути.
Вийшовши з класу, я попрямувала прямо до кабінету директора. Підійшовши ближче я побачила Фінна, тільки я хотіла підбігти, до нього раніше за мене підійшла дівчина, досить симпатична блондинка, вона підійшла до нього, і обняла Якщо чесно я була в шоці, у мені все палало, таке відчуття ніби у мене щось відбирають. Дзвінок на урок, але він все так само стояв з цією блондинкою і вони про щось дуже цікаве воркували. Мене це чомусь засмутило. Я повернулася у клас, вибачилася перед учителем, і сіла за свою парту. Трохи пізніше в клас зайшов Фінн, він підсів до мене. Я у відповідь усміхнулася, ну а що мені ще робити, не плакати ж. На такому темпі пройшли всі уроки.
#8782 в Любовні романи
#3410 в Сучасний любовний роман
#1899 в Молодіжна проза
#791 в Підліткова проза
підліткове кохання, друзі дитинства, щирі почуття і романтика
Відредаговано: 13.07.2022