Найкращі друзі

Фін ну так не чесно, ти шахрайствуєш, і підглядаєш, - з якимсь сумом промовила Кларис, їй 9 років, а її кращому другові Фінну 10, він на рік старший за Кларис. 
- Не обманюю я, так і визнай що я найкращий у цій грі, - з гордістю відповів Фін.
- Ось ще чого, знайшовся тут розумник, - з гордістю промовила Кларіс, - Бе бе бе, не наздоженеш, - промовила Кларис Фінну, і побігла у хащі лісу. 
- Гей стій, ми так не домовлялися, скоро стемніє, і в ліс нам не можна, ану-ка стій, я за тебе відповідаю, - вже з якоюсь тривогою, і злістю в перемішку, промовив Фінн у слід Кларис 

Фінн уже забіг у саму глибину лісу, але так і не знайшов дівчисько.  Він вже не на жарт злякався, ні він не боягуз, і ніколи ним не був. Просто він дуже переживав за Кларис, чи не сталося з нею щось.
Але додому піти не міг, поки не знайде подругу. 

- ох дурне дівчисько де ж ти?  — сумно промовив Фін.
- я не дурна!, сам ти дурний, - раптом з-за кущів вийшла Кларис, на її обличчі грала посмішка.
- ах ти, ти що взагалі божевільна, я весь ліс обшукав, і чому ти посміхаєшся невже в цьому є щось смішне, - злісно промовив Фін.
- Ні в цьому немає нічого смішного, просто мені було цікаво, чи ти мене шукатимеш, і я в цьому переконалася, - посміхнулася Кларис, і обняла Фінна.  - Ти будеш моїм найкращим другом, - тихо промовила Кларис, Фінну на вушко.
Фін спочатку розгубився, але потім все-таки обійняв Кларис у відповідь. Він не міг ображатися на неї, адже вона його найкраща подруга.

З того моменту минуло 5 років...