Мій крилатий ректор

Розділ 17

Мейв важко дихала, намагаючись впоратись із власним серцем, що так і прагнуло вирватись на волю. Ще мить тому вона була у досить схожій ситуації з Тайміром, але почуття були зовсім іншими. І Мейв не могла збагнути чому.

— Пане ректоре, а чи не буду я тоді справді вітряною? — прошепотіла Мейв йому в губи, хоч трохи зібравши думки до купи.

— А ти поцілуй і перевір, — продовжив тиснути чоловік.

Тож Мейв здалась їхньому спільному бажанню, щоб і справді дізнатись відповідь на своє запитання. Поцілунок, що обрушився на них шалом почуттів, змусив Мейв тремтіти всім тілом. Притиснена до стіни, вона вчепилась пальчиками в сорочку Кайроса і дозволила йому робити все, що він захоче. Володіти і підкоряти, стискати і пестити... навіть кусати. Це був другий в її житті поцілунок, але за яскравістю емоцій, що наповнювали її, він не мав собі рівних.

Коли Кайрос відсторонився, Мейв нарешті змогла вдихнути. Серце калатало зі скаженою силою, здавалось, що його ритм був скрізь. В її голові, горлі, в кожному кінчику пальців. І дивний жар, що розливався тілом, змушував її стискати стегна ще міцніше.

— Я відведу тебе назад в академію, — притиснувшись лобом до її лоба, низько заговорив фенікс.

І Мейв нарешті усвідомила дійсність. Там, біля виходу, на неї чекав Таймір, доки вона тут обіймалась із їхнім ректором у темному куточку. Захихотівши від тупості цієї ситуації, Мейв провела пальчиками по чоловічій шиї. Його пульс теж скаженів, збитий подих, гарячий шепіт... вона розуміла, що на чоловіка поцілунок подіяв навіть більше, ніж вона могла очікувати. Але пояснюватись із Тайміром, як і ще з сотнею студентів, вона поки не хотіла.

— Не варто, пане ректоре, мене Таймір відведе. До того ж, стосунки між викладачами і студентами заборонені. Хіба ні?

— Це не має значення, — фиркнув Кайрос. — Я тут тимчасово, на заміні, тож жодних проблем.

— Можливо, для вас і не буде жодних проблем, але не для мене, — хитнула головою Мейв, впираючись в тверді чоловічі груди.

— Тоді навіщо було цілувати? — відійшов на крок від дівчини він.

— Я ж сказала... вважайте це моєю подякою за нові правила щодо польової практики. А тепер, пробачте, на мене чекає Таймір.

Вибравшись на світло, Мейв окинула ректора швидким поглядом і мило посміхнулась:

— Гарного вам вечора, пане ректоре.

І зробила те, що мала б зробити із самого початку. Дала драла.

Юркнувши в юрбу танцюючих, Мейв швидко пробиралась на вихід. Спітнілі тіла і ритмічний бас змушували кров Мейв гуляти сильніше. Або ж це все були наслідки зустрічі з Кайросом. В будь-якому випадку її щоки палали, а посмішка не сходила з її лиця.

— Я тут, — крикнула Мейв і помахала рукою Тайміру, що вже чекав на неї з верхнім одягом в руках.

— Довго ж ти, — посміхнувся хлопець, простягаючи їй светр.

— Черга, — скрушно похитала головою Мейв і з вдячністю прийняла люб’язний жест Тайміра, коли той допомагав одягнути їй плащ. — Дякую, а тепер ходімо спатки.

І, схопивши хлопця за руку, потягла його на вихід, спиною відчуваючи пронизливий погляд чорних очей. Та тільки собі Мейв вже все вирішила, лишень здаватись надто просто не планувала. Все ж і досвід у флірті зайвим не буде, саме так собі вирішила Мейв.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше