Розділ 7

Правда, дійти до вже ввійшовшої в кураж Люсіль дівчина не встигла. Якийсь високий блондин з милими кудрями, синіми як небо очима і білими крилами повів її в танок, пристрасно шепочучи щось на вушко. Мейв могла б закластися, що пристойності там не було і слова. Бо від того, як розчервонілась її подруга і якою задоволеною виглядала, можна було зробити висновок, що хоча б одного фенікса вона в свою копілку здобутків таки отримає.

А Мейв, що ж... вона, окинувши поглядом ще раз усю чесну компанію, вирішила побути трохи осторонь. Їй потрібні були перепочинок і час, щоб скласти план дій. Вона ніколи не була спонтанною особистістю, розуміла, що її рішення вести вільне життя в цей рік більше імпульсивне, ніж справді виважене. Можливо, тому вона й не може нікого вподобати.

— Може, це внутрішній опір? — пробурмотіла вона, заглиблюючись в парк і відходячи якомога далі від центрального вогнища.

— Внутрішній опір? — почула вона тихий чоловічий голос і різко повернулась до його джерела.

В боковій алеї на лавці сидів ще один фенікс. Правда, цього разу з чорними крилами і таким же чорним волоссям. Його очі теж були майже чорними в темряві, а світло від магічного ліхтаря ледь освітлювало невелику затишну алейку.

— Невиховано підслуховувати інших, — вдавано обурилась Мейв і підійшла до незнайомця.

Зблизька він виглядав трохи старшим за її однолітків, був схожий радше на якогось викладача, ніж на студента. Але Мейв відкинула цю думку, адже кожен викладач академії знав, що в цю ніч парк академії належить лиш студентам.

— Я не підслуховував, ти сама сюди прийшла і говорила сама із собою. Я лиш виявив ввічливість, аби ти могла приховати власне божевілля.

— Із фліртом у тебе явні проблеми, — хмикнула Мейв.

— А я й не фліртую, — спокійно відказав хлопець, проте на лавці посунувся, даючи місце дівчині. — Будеш таврель?

— А в тебе є?

— Я прихопив із собою цілу пляшку, правда, стаканів немає, тож можу запропонувати надпити з горла, — і простягнув пляшку Мейв у німому запрошенні.

Дівчина ще вагалась трохи, та все ж вирішила, що зараз не час гидувати. Та й цей представник пернатих був цілком у її смаку. Правда, напружувало, що й наречений її фенікс, вона ж бо хотіла спробувати стосунки і з представниками інших рас. Але з іншого боку, що їй заважає просто поспілкуватись із цим хлопцем сьогодні? Він же сказав, що навіть не фліртує з нею.

Тож, простягнувши руку, вона взяла пляшку і зробила великий ковток. Напій приємною солодкістю ліг на язик, і дівчина посміхнулась.

— То що за внутрішній опір? — знову згадав своє питання хлопець.

— Це не важливо, — хитнула головою дівчина. — Мене звуть Мейв, до речі.

— Кайрос, — хмикнув він і потис її долоньку, забираючи пляшку собі. — Чого втекла з вечірки?

— Занадто багато шуму, я до такого не звикла. А ти?

— Втомився після дороги, вийшов подихати повітрям і скоро піду спати.

— Остання ніч перед навчанням, і спати? — здивувалась Мейв.

— Я тут тимчасово, тож особливо зближуватись ні з ким немає бажання, — знизав плечима хлопець і передав пляшку.

— Ооо, — протягла Мейв. — Так ти за обміном. А звідки до нас приїхав?

— Зі столиці, — посміхнувся Кайрос.

Їхня розмова текла легко, в напівтемряві ночі, таврель зігрівав серця і розв'язував язики. Улюблені бойові прийоми, найвредніші професори, польова практика, що чекала на третьому курсі... і навіть улюблені квіти, книги й десерти. Вони обговорили все, що могли. Тож коли Мейв мерзлякувато здригнулась від чергового подиху холодного осіннього вітру, Кайрос не витримав.

Присунувшись ближче до дівчини, він обійняв її за плечі, притискаючи до свого тіла, і легко закрив її крилом від вітру. Захмеліла Мейв зовсім не була проти такого самоуправства. І поклавши голову на плече хлопцю, вона задала питання, що так її турбувало останні два дні.

— Що ти будеш робити, коли дізнаєшся ім'я своєї призначеної?

— Одружусь, — спокійно відповів Кайрос. — А ти?

— Напевне, якусь дурницю, — захихотіла Мейв.

І, піднявши голову, поклала руку на обличчя хлопця, з яким відчула себе сьогодні дуже затишно. Поглянувши в його очі, вона затримала подих у короткій миті невпевненості. Та все ж швидко поборола її, накривши його губи в своєму першому в житті поцілунку.