20.

— Мілано, не забудь, сьогодні корпоратив.

Я саме допивала каву, коли Олена заглянула до мене.

— Який корпоратив?

Вона здивовано підняла брови.

— Тільки не кажи, що забула.

Я мовчки дивилася на неї.

— Серйозно? Це щорічний вечір для працівників компанії. Ресторан уже заброньований. Будуть усі.

Я заплющила очі.

— Чудово…

— Що “чудово”?

— У мене навіть немає що вдягнути.

Олена розсміялася.

— Повір, це остання проблема.

За дві години я вже стояла перед дзеркалом удома.

На ліжку лежали три сукні.

Чорна.

Бежева.

І темно-синя, яку я вдягала лише один раз.

— Ну і що з вас вибрати?..

Телефон тихенько пискнув.

Повідомлення від Олени.

“Якщо вдягнеш чорну — Дем’ян точно втратить дар мови.”

Я голосно засміялася.

“Він швидше скаже, що я запізнилася.”

Відповідь прилетіла майже одразу.

“Не факт.”

Я ще раз подивилася на сукні.

Рука сама потягнулася до чорної.

Ресторан був у центрі міста.

Біля входу вже стояли працівники компанії, сміялися, фотографувалися, обговорювали роботу.

Я вдихнула глибше.

— Ну все…

І зробила крок усередину.

— Мілано!

Олена одразу підбігла до мене.

— Ти неймовірно виглядаєш.

— Дякую.

— Ходімо.

— Куди?

— Поки тебе ніхто не вкрав.

— Дуже смішно.

Ми ще не встигли дійти до столиків, як я відчула на собі чийсь погляд.

Не треба було навіть озиратися.

Я вже знала, хто це.

Дем’ян стояв біля панорамного вікна, розмовляючи з партнерами.

Темний костюм.

Розстебнутий піджак.

Рукави сорочки трохи підкочені.

Він щось уважно слухав, але на мить перевів погляд у мій бік.

І завмер.

Лише на секунду.

Та я це помітила.

Він швидко повернувся до розмови.

Наче нічого не сталося.

— Він зараз на тебе дивився, — тихо сказала Олена.

— Не вигадуй.

— Я не вигадую.

Я нічого не відповіла.

Хоча серце вже билося якось не так.

За вечерею всі сміялися, жартували, згадували кумедні історії.

Я трохи розслабилася.

Навіть забула, що Дем’ян сидить через кілька столів.

Поки ведучий не оголосив:

— А зараз невеличка гра.

Усі пожвавилися.

— Кожен витягне картку з ім’ям колеги. Ваше завдання — сказати про цю людину три хороші якості.

— О ні… — прошепотіла я.

Олена засміялася.

— Буде весело.

Мені дісталася картка.

Я перевернула її.

Дем’ян Андрійович.

Я мало не вдавилася водою.

— Це підстава…

— Мілано! Ваш вихід!

Усі повернулися до мене.

Я повільно підвелася.

Дем’ян теж дивився.

Спокійно.

Без жодної емоції.

— Ну… — я нервово усміхнулася. — Він… відповідальний.

У залі хтось тихенько засміявся.

— Це одна.

— Уміє слухати партнерів.

Друга.

Я задумалася.

І раптом зрозуміла…

— І… він значно добріший, ніж хоче здаватися.

У залі запала тиша.

Навіть Олена перестала усміхатися.

Я сама не знала, чому сказала саме це.

Погляд Дем’яна став зовсім іншим.

Ніби ці слова зачепили його сильніше, ніж будь-який комплімент.

За кілька хвилин гру продовжили.

Мені вже стало легше.

Я вийшла на терасу ресторану подихати свіжим повітрям.

Місто світилося вечірніми вогнями.

Легкий вітер розвівав волосся.

— Ви втекли?

Я усміхнулася, навіть не озираючись.

— На п’ять хвилин.

Дем’ян став поруч.

Між нами залишилася звична відстань.

Але сьогодні вона вже не здавалася такою великою.

— Ви мене здивували.

— Чим?

— Тим, що сказали.

Я оперлася руками на перила.

— Це була правда.

Він мовчав.

— Ви справді добріший, ніж показуєте.

Дем’ян тихо видихнув.

— Якщо люди це помічають… значить, я починаю втрачати форму.

Я засміялася.

— Ви невиправний.

— А ви занадто спостережлива.

Я хотіла відповісти.

Але в цей момент двері тераси різко відчинилися.

— Мілано?

Я обернулася.

Максим.

Він стояв за кілька кроків від нас, ніби сам не вірив, що знайшов мене саме тут.

Його погляд ковзнув на Дем’яна.

Потім знову на мене.

— Нам потрібно поговорити.

Дем’ян повільно випрямився.

І вперше за весь час у його голосі прозвучало щось нове.

Не холод.

Не байдужість.

А ледь помітне роздратування.

— Здається, пані не висловила бажання зараз із вами розмовляти.

Максим усміхнувся кутиком губ.

— А ви, перепрошую, хто?

Я відчула, як напруга між ними стала майже відчутною.

І зрозуміла…

Цей вечір тільки починається.