21. Андрій

Після пристасної і пікантної ночі з Люсею, вони лежали у ліжку і обговорювали свій план. Андрій вже остаточно вирішив зіпсувати життя Віолі.

Цілих 6 років він був поряд, вони будували бізнес разом, він терпів її сина, а вона так його підвела. Звичайно, вони періодично проводили час разом, але Віолла завжди була якоюсь відстороненою. Хоч так подобалася йому і він виконував всі її забаганки. На людях - стримана і вихована, вдома - весела, запальна і така сексуальна, а красивою вона завжди була. А ще, без сумніву, талановита і дуже творча. Будь-який чоловік почувався б поряд з такою жінкою - щасливчиком, але... Вона знехтувала ним у Штатах, принизила його перед людьми в ресторані, коли він робив їй пропозицію... Так нічого і не пояснивши, просто пішла! Можливо він і не любив її, але він хотів таку дружину. З них би вийшов непоганий подружній тандем, стосунки в них і так були дружніми з самого початку... Звичайно, до того скандалу...

- Ти думаєш про неї? - його роздуми перервала Люся. Минулої ночі, він все їй розповів про свої стосунки з Віолою. Адже, між союзниками не може бути секретів.

- Ні, просто відволікся! - одразу заперечив Андрій. Його терзали сумніви, але ненависть та образа - перемогли. Він був готовий помститися Віолі, чого б це не коштувало. Адже, ще жодна жінка так його не принижувала. Не рахуючи його матері, яка завжди була незадоволеною і вважала його ідіотом. Коли прийде час, він і їй доведе, чого вартий.

- Справді? Тобі не сподобалася минула ніч? - Люся прошепотіла йому на вушко.

- Ні, все було просто чудово! - різко відповів Андрій.

- Щось я не впевнена! Ти жалкуєш про це? - вона різко потягнула простирадло, загорнулася у нього і встала з ліжка. Надувши губи, як ображена дитина, пробурмотіла собі під ніс: - Я в душ!

- Можна з тобою? - Андрій зіскочив з ліжка і обійняв Люсю за талію. Прошепотівши їй на вушко це, він поцілував її у шию.

- Можна, але в нас мало часу. Нам сьогодні ще потрібно на роботу! - вона повернулася до нього і палко поцілувала його в губи. Її образу мов рукою зняло, а хитра посмішка засяяла на обличчі.

- До біса робота! - він на секунду відірвався від її губ, щоб сказати це і вони знову завалилися у ліжко.

***

П'ятниця. Такий гарний день і прекрасна погода. Нарешті кінець робочого тижня, але точно не для Віоли. На неї сьогодні звалилася купа справ.

По-перше - їй потрібно було закінчити з паперами щодо майбутньої презентації своїх нових ескізів, якими займалася її секретарка. Люся з учорашнього дня не виходила на роботу. Її подруга Марго повідомила Віолі, що вона захворіла і буде аж у понеділок. Чорт забирай, чому вона так невчасно захворіла, вона ж займалася підготовкою паперів для презентації, що має відбутися у вівторок. А тепер цим доведеться зайнятися Віолі особисто, щоб все встигнути до презинтації.

І ще Андрій десь пропав. Віола сказала йому зникнути з її очей, але точно не в буквальному сенсі. Їхні стосунки мали закінчитися не так. Рано чи пізно їм треба поставити крапку, але краще - на позитивній ноті.

По-друге - сьогодні дівич-вечір в Анфіси, де вона 100% мала бути, в інакшому випадку їй би довелося відчути гнів вагітної подруги. Вона з власного досвіду знала, що таке вагітність. Ці постійні перепади настрою, сентиментальність, стреси та істерики. 

І по-третє - їй ще потрібно сьогодні після обіду на турнір з карате до Святослава. Потім купити подарунок на весілля Анфіси та Олега, яке мало відбутися цієї неділі. Можливо, покупку подарунку вона могла б відкласти до завтра, але завтра у неї були заплановані ще дві важливі зустрічі. Одна - з особистим адвокатом, а інша - з клієнтом. Проте, турнір сина, вона аж ніяк не могла пропустити. Для Святослава цей турнір був дуже важливим. І як усе встигнути до вечора? Добре, що ці події більш-менш не співпадали за часом і якщо постаратися, то можна було все встигнути.

***

Люся подзвонила Марго і попросила передати Віолі, що вона захворіла. Їх з Андрієм сьогодні чекали грандіозні плани на вечір. Вчора вони провели весь день у ліжку.

- Ти це гарно придумала! Не вийти на роботу, коли ти Віолі найбільше потрібна! - посміхнувся Андрій, відпиваючи ковток кави з чашки. Це було його улюблене американо. Вони сиділи в чудовій кав'ярні з виглядом на озеро і насолоджувалися ранковим краєвидом.

- Правда? - Люся поклала свою долоню на його руку і мило посміхнулася. Вона замовила собі латте з чорничним чізкейком. Нарешті, її давня мрія здійснилася. Андрій тепер повністю належав їй. Отже, її геніальний план спрацював. Подумки, вона вже святкувала перемогу.

- Ти впевнена, що готова так ризикнути? - серйозно запитав її Андрій.

- Ти про що? - вона зробила вигляд, що не зрозуміла.

- Адже, якщо наш план провалиться... ти не зможеш працювати в жодній нормальній організації. Роботодавці не беруть до себе на роботу людей, які займалися корпоративним шпіонажем. - з серйозним виразом обличчя запитав у Люсі Андрій. План Люсі і Андрія полягав у тому, щоб викрасти і продати нові ескізи Віоли конкурентам. Адже, офіційної презентації ще не було. І оригінал ескізів бачило тільки кілька людей, з якими можна домовитися "по-тихому". Та для цього, їм був потрібен посередник, часу було обмаль. Звісно, сам Андрій не міг цього зробити, а от Люся - ідеально для цього підходила. Довірена особа Віоли, з доступом до усієї бази даних, яка працює більше трьох років та добре себе зарекомендувала. Та, якщо вона потрапить під підозру, їй потрібне надійне алібі і тут вступає в дію Андрій.

- Якщо він провалиться... Але, він точно не провалиться! - впевнено заявила Люся. З її справжнім дипломом, про який ніхто не знав, вона точно не пропаде. Звичайна робота секретаркою і фіктивний диплом з діловодства, який їй організував ректор одного престижного ВУЗу. Коли ще був її покровителем. Все це було просто, як розвага для неї. Вона любила отримувати те, що хоче. І отримувала це.

На справді ж, її план полягав зовсім не в помсті Віолі. У неї була інша ціль. По-суті, сама Віола нічого поганого і не робила їй, якби ж не залежність Андрія від неї. Коли Люся дізналася, що у Андрія з Віолою справді були стосунки і він зробив їй пропозицію, вона страшенно розлютилася! До цього моменту, справи Віоли абсолютно не цікавили Люсю. Але, тепер все змінилося...