18. Єлизавета

Єлизавета сиділа в своєму шикарному кабінеті вдома, знову переглядаючи інформацію, що дав їй Аркадій кілька днів тому. Вона ще нічого не розповіла своєму сину, бо вирішила, що ще не час йому дізнатися про все. Але, Овчаренка молодшого вона вже повідомила, надіславши йому в анонімному конверті, копії всіх документів і фото. Її прислужнику треба було добре попрацювати, щоб дізнатися адресу готелю, де був зареєстрований Антон. Адже, Єлизавета знала, що з батьком у нього, слабо кажучи, натягнуті стосунки і він би нізащо на світі не зупинився у нього. Вона знову набрала Аркадія, граційно потягуючи тонку сигарету:

- Так, так, так... Як цікаво! Отже, той байстрюк - справді внук Овчаренка? Оце так сюрприз! - Єлизавета зареготала божевільним голосом.

- Це справді так! Я все перевірив, двічі! Я вже говорив вам про це! - відповів збентежений Аркадій.

- Наскільки я знаю, то Антон ще нічого не згадав... або, він просто вміло прикидається! Та я вже зробила йому подарунок, скоро дізнаємося, чи справді у нього амнезія... До речі, що там з ним та Віолою? Які в них стосунки зараз? - запитала Єлизавета, зробивши ковток червоного вина. На вулиці вже було пізно, а її чоловік ще не повернувся з ділової зустрічі.

- Я стежив за її будинком цілий тиждень, як ви і наказали. Але, нічого підозрілого не помітив. За весь цей час, вона ні з ким підозрілим не зустрічалася. Антон лише раз заходив до неї, але Віоли вдома не було. Схоже, що вони взагалі не спілкуються! І ще... - Аркадій різко замовк.

- Що? Що, в біса, таке? Чого замовк?  - іноді Єлизавета була, аж занадто грубою і вульгарною.

- Я кілька разів, бачив вашого сина там... Пробачте! - винним голосом промовив той.

- Що? Цей ідіот, так і не залишив нав'язливу ідею одружитися з цією... Цією... - від злості, вона не могла підібрати потрібне слово. - Паскудою!

- Судячи з усього, вони посварилися... Адже, його жодного разу не впустили у дім! - швидко додав, щоб ще більше не розлютити її, Аркадій.

- Господи, який сором! Треба його трохи приструнити, бо цей тюхтій соромить наше ім'я, через якусь там... - здавалося, вона зараз вибухне від злості... Але, Аркадій перебив її:

- Ваш син помітив мене... - винним голосом промовив він.

- Щоо? Що ти сказав? Він тебе що..? - Єлизавета зціпила зуби і різко затушила сигарету в попільничці: - Аркадій, чорт забирай, за що я тобі плачу? До речі, не мало! Я тебе попереджала, що не варто мене злити! - вона вибухнула.

- Єлезавето Олександрівно, але ж ви говорили, що самі займетеся своїм сином! Навіть возили його до Барановських на спільну вечерю! - трохи сміливіше сказав Аркадій.

- Замовкни! Ти хто такий, щоб мені дорікати? Звичайний прислуга, який навіть гірший за вуличну собаку! Я ж казала, щоб ти був максимально обережний! За нами і так наглядають, копирсаються в давній справі! Яка стосується і тебе, забув? - пригрозила йому вона. Її голос звучав зловіще:

- Єлезавето Олександрівно, я...

- Мовчати! Зараз говорю я! - крикнула на нього вона і Аркадій одразу замовк. Він знав, що їй краще не перечити, адже вона була небезпечною і мала зв'язки у різних галузях. - Отже, він впізнав тебе? Бачив номери? - серйозно запитала Єлизавета.

- Ні, ваш син не встиг нічого розгледіти! Але, всеодно, я хвилююся... Якщо він...

- Ні, він не посміє підозрювати мене у чомусь! Але, зараз не про це... - продовжувала вона.

- Хочу, щоб ти трохи налякав Віолу! Щоб вона сама відмовилася від контрольного пакету акцій. Є один дієвий спосіб...

- Що ви маєте на увазі? - в його голосі звучало хвилювання.

- Ця розмова не по телефону... Деталі розповім завтра, в нашому таємному місці! Продовжуй слідкувати за будинком Віоли! І нехай твій нишпорка в офісі Тимофія, повідомляє про все, що дізнається! Ми повинні бути дуже обережними, адже термін дії тієї застарілої справи ще не завершився! Тобі все ясно? - наказовим тоном заявила Єлизавета.

- Так точно! - запевнив її Аркадій. Але, чесно кажучи, він не був впевнений... Адже, йому здавалося, що ця стара карга, на яку він працював більше 10 років, і про яку знав чимало страшних таємниць, задумала щось страшне... А вона могла...

- І без косяків..! - додала вона і кинула слухавку.

Аркадій - цей підлабузник, знову прорахувався... Андрій його побачив, а що, якщо він про щось здогадається... А його ще рано вводити в курс справи. Коли справа стосується бізнесу, то йому немає рівних, а от в жінках він точно не розбирався. І як такий тюхтій міг бути її сином? Та вона, ніколи в житті не дозволить зв'язати йому життя з тією жінкою... Радше стре її в порошок, ніж дозволить це! В іншому випадку - вона не Левченко Єлизавета Олександрівна!