Розділ 46.

Дні після фінальної операції тягнулися для Дамира в дивній суміші спустошення та полегшення. Він знищив ворога, повалив його імперію, виконавши останнє бажання Олени та свою головну мету. Світові заголовки рясніли новинами про скандальне викриття могутнього магната, про його злочини та арешти його поплічників. Місія була виконана. Єва була в безпеці. Теоретично.
Дамир сидів у своєму тимчасовому притулку, оточений мовчанням, що було незвичним і майже оглушливим. Його команда роз'їхалася по своїх справах, виконуючи останні вказівки щодо "зачистки" та приховування всіх слідів операції. Він залишився сам, із гірким присмаком перемоги. Він досяг того, чого прагнув роками, але заплатив за це найвищу ціну – втратив Єву.
Він намагався жити далі. Він читав звіти, аналізував ситуацію у світі тіней, що постійно змінювався. Він планував майбутнє, яке тепер здавалося невизначеним і порожнім. Він думав про те, чим зайнятися, коли все остаточно заспокоїться. Можливо, відкрити свій бізнес? Оселитися десь далеко від усього цього? Але ці думки здавалися нереальними без неї.
Дамир вірив, що він забезпечив Єві спокій. Він був упевнений, що, знищивши Ляльковода, він вирвав її з цього небезпечного світу раз і назавжди. Він вважав, що її рішення піти було правильним, і що тепер вона зможе жити своїм життям, вільна від страху і його тіней. Він не здогадувався, що справжні проблеми тільки починалися. Що його перемога була лише ілюзією, а щастя з Євою – все ще недосяжною мрією.
Насправді, смерть Ляльковода створила вакуум влади, який одразу ж почали заповнювати інші гравці. Його імперія була зруйнована, але її уламки розлетілися по всьому світу, і кожен шматок був ласим шматочком для тих, хто прагнув влади та впливу. Нові фігури, ще більш небезпечні та непередбачувані, почали підніматися з тіні, готові вступити в боротьбу за спадщину. Деякі з них мали давні рахунки з Дамиром, інші бачили в ньому загрозу своєму зростаючому впливу.
Перші тривожні дзвіночки почали надходити від його агентів. Дрібні,, але помітні події. Незрозумілі смерті, зникнення ключових свідків, хакерські атаки на сервери, пов'язані з розслідуванням. Дамир спочатку списував це на "чистку" залишків старої організації. Але потім закономірності стали очевидними. Це була не просто зачистка. Це було щось нове.
Одного вечора, коли Дамир переглядав черговий звіт, йому зателефонував Альфа. Його голос був напруженим.
– Босе, у нас проблема. Кілька наших джерел вказують на те, що з'явився новий гравець. Дуже потужний. І він виявляє до тебе особливий інтерес.
Дамир стиснув зуби.
– Хто?
– Поки що невідомо. Він діє надзвичайно обережно. Але є інформація, що він шукає зв'язок з кимось із твого оточення. З кимось, хто був з тобою під час останньої операції. Можливо, навіть з кимось, хто був... ціллю.
Серце Дамира пропустило удар. "Ціллю". Він одразу ж зрозумів, про кого йдеться. Єва.
Раптом, його почуття спокою зникло, наче його ніколи й не було. Його перемога виявилася химерною ілюзією. Він думав, що звільнив її, але, можливо, лише зробив її більш вразливою. Він не здогадувався, що деякі тіні не зникають, а лише набувають нових форм. І ці нові форми були ще більш підступними та небезпечними.
Дамир усвідомив, що його боротьба ще не закінчилася. Вона лише перейшла на новий рівень. Він знову опинився в пастці свого власного світу. І до їхнього щастя з Євою, як він тепер розумів, було ще дуже далеко. Якщо воно взагалі колись стане реальністю. Його коханий Травень знову опинився під загрозою, і цього разу ворог був невідомим, а отже, ще більш страшним.