Розділ 38.

Дамир поїхав, залишивши Єву з болісним відчуттям дежавю. Цього разу не було таємничого зникнення, але була та сама прохолода, та сама відстороненість, що повертала її до попередніх сварок. Вона розуміла, що його світ занадто небезпечний, щоб просто від нього відмовитися, але її серце прагнуло нормальності, якої він, здавалося, не міг дати.
Дамир не міг заспокоїтися. Він знав, що йому потрібно "зачистити" всі зв'язки з Максимом, вистежити кожного, хто був причетний до викрадення Єви, але його розум був затьмарений тривогою. Він відчув, що його дії, хоч і спрямовані на захист, лише віддаляють Єву.
Він сидів у своєму тимчасовому офісі, обличчя його було стомленим, але очі горіли від напруги. На моніторах мерехтіли коди, звіти, карти. Кожна секунда була на вагу золота, адже він знав, що його вороги не зникли, вони лише зачаїлися, чекаючи на новий удар.
І тут залунав телефонний дзвінок. Номер був прихованим, але Дамир знав, що це означає. Він відповів, його голос був спокійним, але внутрішньо він був напружений до межі.
– Дамире? – пролунав у слухавці жіночий голос. Голос, який він не чув роками. Голос, який, як він думав, належить минулому, що залишилося далеко позаду. – Це Олена.
Світ Дамира зупинився. Олена. Це ім'я було вирізане в його пам'яті, як шрам. Вона була частиною його життя до Єви, частиною його минулого, від якого він так відчайдушно намагався втекти. Вона була не просто "колишньою", вона була ключовим гравцем у тій самій тіньовій організації, з якою він боровся. Вона була його партнером, його напарником, людиною, яка зрадила його, зникнувши без сліду багато років тому, залишивши його з розбитим серцем і смертельною небезпекою.
– Олена? – голос Дамира був ледь чутним, сповненим невіри. – Я думав, ти… мертва.
– Ні, Дамире, – у її голосі пролунала гірка усмішка. – Мертві не дзвонять. Я жива. І я знаю, що ти зараз шукаєш.
Серце Дамира стиснулося. Вона знала. Вона знала про Єву. Це означало, що вона також була частиною цієї гри.
– Що тобі потрібно? – його голос став холодним.
– Я хочу допомогти тобі, – відповіла Олена, і в її голосі несподівано пролунала щирість. – Я знаю, хто стоїть за всім цим. Я знаю, де вони тримають твою… дівчину. І я знаю, як їх зупинити.
Дамир відчував, як його свідомість розривається. Він не вірив їй. Олена була майстринею маніпуляцій, експертом у зраді. Але її слова, її знання… вони були надто точними.
– Чому? – промовив він. – Чому ти раптом вирішила допомогти?
На іншому кінці дроту запанувала тиша. Потім Олена заговорила, її голос був сповнений болю, що Єва ніколи б не розпізнала в її звичайному, холодному тоні.
– Я винна тобі, Дамире. Я зробила багато помилок. І я знаю, що натворила. Але є дещо… дещо важливіше. Це стосується не лише тебе і мене. Це стосується майбутнього. І ці люди… вони не зупиняться, доки не зруйнують усе.
Вона назвала ім'я. Ім'я людини, яка стояла за всіма їхніми бідами, за всіма його стражданнями, за зрадою, що розділила його життя на "до" і "після". Це було ім'я, яке Дамир давно шукав, ім'я, що було для нього лише легендою.
– Він живий, – прошепотіла Олена. – І він сильніший, ніж будь-коли. Він використовував Максима, щоб дістатися до тебе. І він не зупиниться, доки не отримає те, що йому потрібно.
Дамир відчував, як його світ знову перевертається догори дном. Він думав, що бореться з однією тінню, а виявилося, що за нею стоїть інша, набагато більша і небезпечніша. Його минуле повернулося, щоб переслідувати його, і воно принесло з собою нові загрози, про які Єва навіть не здогадувалася.
Олена назвала місце. Місце, де він мав зустрітися з нею, щоб отримати інформацію. Місце, що було відоме лише небагатьом. Це була пастка. Він це розумів. Але він також розумів, що це був його єдиний шанс. Єдиний шанс захистити Єву, остаточно покінчити з цим кошмаром, який переслідував його роками.
– Я чекатиму, – промовила Олена, її голос став твердим. – Але часу мало. Він вже знає, що ти близько.
Зв'язок обірвався. Дамир опустив телефон, його рука тремтіла. Його минуле, що він так старанно ховав від Єви, раптом випливло на поверхню, несучи з собою нові небезпеки. Він розумів, що ця зустріч може бути смертельною. Але заради Єви, заради їхнього кохання, він був готовий ризикнути всім. Травень, що мав бути місяцем надії, тепер обернувся на смертельну гру з привидами минулого.