Розділ 22.

Червоні цифри на моніторі невблаганно зменшувалися, відраховуючи секунди до невідомого кінця. Єва, притиснувшись до холодної скляної стіни, відчувала, як її паніка переростає в пекучий, лютий відчай. Кожна цифра, що зникала, була ударом по її серцю. Вона бачила обличчя Дамира на екрані – виснажене, але сповнене рішучості. Він ішов за нею, він ішов у пастку. І це було нестерпно.
Чоловік у капюшоні, якого вона тепер ненавиділа всією душею, стояв поруч, спостерігаючи за її муками з неприхованим задоволенням. Він попивав щось з металевої фляги, а його очі виблискували в тьмяному світлі.
– Йому не встигнути, – промовив він, його спотворений голос був повний насмішки. – Ніхто не встигає. А ти будеш першою, хто побачить його поразку.
Єва відчула приплив адреналіну. Вона не могла просто сидіти і чекати. Вона не дозволить їм використати її, щоб зламати Дамира. Вона мала щось зробити. Але що? Вона була замкнена в скляній клітці, її тіло було все ще слабким після уколу.
Її погляд ковзнув по кімнаті. Металеві стіни, скляні панелі, вузька кушетка. Більше нічого. Вона спробувала згадати кожну деталь, яку Дамир розповідав їй про свій світ. Про те, як знайти слабкі місця, як використовувати будь-яку можливість.
Раптом її погляд зупинився на панелі керування монітором. Вона була вбудована в скляну стіну, поруч з екраном. Єва зрозуміла. Це був не просто монітор. Це було вікно, їхній спосіб спостерігати за нею, за Дамиром. І, можливо, її єдиний шанс.
– Навіщо вам це? – прошепотіла вона, звертаючись до капюшонника, намагаючись відволікти його. – Що він вам зробив?
Чоловік насмішкувато засміявся.
– Він відібрав у мене все. Мою роботу. Мою репутацію. Моє життя. Тепер я заберу його. По частинах. Починаючи з найціннішого. З тебе.
Його слова лише розпалили її рішучість. Єва зробила крок до монітора.
– Він нічого не відбирав! Це твій вибір був!
Капюшонник зробив крок до неї, його обличчя спотворилося від люті. Він притиснув долоню до скла, ніби хотів дістати її.
– Не смій мене повчати! Ти просто пішак у цій грі!
Саме це і потрібно було Єві. Відвернути його увагу. Поки він зосередився на ній, її погляд шалено шукав рішення. Панель керування була сенсорною, без виступаючих кнопок. Але на ній були маленькі, ледь помітні символи. І один з них… один з них нагадував символ живлення.
Відлік на екрані: 00:05:30. Часу залишалося критично мало.
Єва потягнулася до панелі, її пальці ледь торкнулися скла. Вона відчула слабкий опір, немов електричний струм. Капюшонник не помітив її рухів, засліплений гнівом.
Єва згадала слова Дамира про те, що його вороги надто впевнені в собі. Їхня самовпевненість могла стати їхньою слабкістю.
Вона натиснула на символ живлення. Спочатку нічого не відбулося. Потім екран здригнувся, і таймер почав мерехтіти. Капюшонник замовк, його очі розширилися.
– Що ти зробила, суко?! – закричав він, його спотворений голос пролунав у коридорі, відлунюючи від металевих стін.
Єва знову натиснула на символ, цього разу сильніше. Екран знову замерехтів, і на ньому з'явилося повідомлення: "System overload. Rebooting..." (Системне перевантаження. Перезавантаження...)
Таймер зник. Екран став чорним.
Капюшонник забив кулаком по склу, його обличчя було спотворене від люті. Чоловік у костюмі, який раніше був спокійним, тепер теж виглядав схвильованим.
– Як це сталося?! – закричав він до капюшонника. – Ти мав контролювати її!
Єва важко дихала. Її серце шалено калатало, але в ньому з'явилося відчуття тріумфу. Вона не знала, що саме зробила, але вона зруйнувала їхній план. Вона відключила монітор, що мав стати інструментом катування для Дамира. Вона дала йому шанс. Можливо, тепер він не побачить її і не потрапить у пастку.
Але якщо він не побачить, чи знайде він її?
Паніка знову підступила. Її відчайдушна спроба могла врятувати його, але залишити її у цій скляній клітці, повністю відрізаною від світу, у невідомості. Що буде тепер?
Капюшонник дивився на неї палаючими очима.
– Ти пошкодуєш про це, дівчинко. Дуже пошкодуєш.
Єва не відповіла. Вона стиснула кулаки. Вона була в пастці, але вона не здалася. І вона зробила це заради нього. Заради свого коханого Травня.