Розділ 17.

Розлука, що мала стати тимчасовим випробуванням, обернулася для Єви справжнім пеклом. Місяці, проведені в іншій країні, були наповнені напруженою роботою, новими враженнями, але жодне з них не могло заглушити біль порожнечі, що росла в її серці. Обіцянки Дамира про регулярний зв'язок виявилися крихкими, мов осіннє листя. Перші кілька тижнів були короткі, відривисті повідомлення, що надходили з невідомих номерів, кілька хрипких дзвінків, що обривалися на півслові. Він говорив, що "все складно", що "зараз небезпечно", що "він працює". Але згодом навіть ці крихти його присутності зникли. Телефон мовчав. Його тінь знову поглинула його, забираючи разом з ним і її надію.
Трагедія їхніх стосунків полягала не лише в розлуці, а й у самій їхній сутності – у постійному балансуванні на межі між світлом і темрявою, між довірою та невідомістю. Єва відчувала, що вона повільно, але невідворотно занурюється у вир відчаю, схожий на той, що поглинув її після першої втрати. Але цього разу біль був гострішим, бо вона вже скуштувала щастя, скуштувала його кохання, а тепер його виривали з її рук.
Кожен успіх на роботі, кожна похвала від колег здавалася прісною. Вона бачила щасливі пари навколо, їхні повсякденні турботи, їхнє просте щастя, і відчувала, як заздрість обпікає її зсередини. Її стосунки з Дамиром були зовсім іншими – повними пристрасті, але водночас обтяженими постійною загрозою, незрозумілими правилами та вимушеною жертовністю. Він вибрав шлях, який не дозволяв йому жити звичайним життям, і вона, закохана, була змушена жити за його правилами, чекати його в тінях, сподіватися на його повернення.
Нічні дзвінки від невідомих номерів знову почалися. Тепер це були не лише попередження, а й тонко завуальовані погрози. Голос у слухавці, той самий спотворений голос, який пролунав тієї травневої ночі, шепотів про "ціну за його вибір", про "наслідки її впертості". Єва змінювала номери телефонів, але це не допомагало. Вони завжди її знаходили. Це доводило, що Дамир був у небезпеці, і це лякало її ще більше, ніж загрози для неї самої.
Вона намагалася зв'язатися з ним. Надсилала повідомлення на всі його можливі номери, дзвонила, але у відповідь – лише глуха тиша. Кожна спроба була марною, і це розбивало її серце на шматки. Згодом вона зрозуміла, що ця тиша – це також його вибір, його спосіб "захистити" її, відрізавши від себе. Але для Єви це було катуванням. Вона була залишена в порожнечі, змушена жити в невідомості, постійно відчуваючи присутність невидимої загрози.
Кульмінація трагедії настала одного зимового вечора. Єва поверталася додому після роботи. Вона йшла темною, малолюдною вулицею, коли раптом відчула, як її хтось хапає ззаду. Сильна рука затиснула її рот, інша – обхопила талію. Вона намагалася кричати, вириватися, але її сили були ніщо проти фізичної міці нападника.
Її заштовхали в темний провулок. Її серце шалено калатало, відбиваючи шалений ритм жаху.
– Скажи йому, щоб він припинив, – прошипів знайомий, спотворений голос, і Єва зрозуміла, що це той самий чоловік, що дзвонив їй. – Скажи Дамиру, що це тільки початок. Що ми знайдемо його, де б він не був. І що всі, хто йому дорогий, заплатять.
Чоловік боляче стиснув її руку, потім відштовхнув її, кинувши на холодну, мокру землю. Він розчинився в темряві так само швидко, як і з'явився. Єва лежала, задихаючись від страху і болю, її тіло тремтіло. Її рука боліла від стиснення, але біль у серці був незрівнянно сильнішим. Це було не просто попередження. Це було демонстрацією їхньої влади, їхньої готовності діяти.
Вона зрозуміла. Їхня любов була приречена на трагедію, доки Дамир залишався в цьому світі тіней. Вона була його слабким місцем, його ахіллесовою п'ятою, і вороги будуть використовувати її, щоб дістатися до нього. Вона знову опинилася в центрі чужої, небезпечної гри. Її почуття до Дамира, такі сильні і всепоглинаючі, тепер стали її найбільшим прокляттям.
Вона підвелася, відчуваючи, як холод проникає в кожну клітинку її тіла. Її коханий Травень, що мав принести щастя, тепер був лабіринтом розбитих обіцянок, нерозказаних таємниць і нескінченного страху. І Єва не знала, чи вистачить у неї сил пройти його до кінця.