Розділ 13.

Слова замовкли. У кімнаті запала тиша, густа і наповнена передчуттям, що заглушала навіть далекий шум міста. Дамир тримав Єву в обіймах, його погляд ковзав по її обличчю, вивчаючи кожну рису, ніби намагаючись запам'ятати її назавжди. Його пальці ніжно торкалися її волосся, а потім опустилися на її щоку. В її очах він читав суміш страху, облегшення і, найголовніше, глибокої, беззастережної любові.
– Ти навіть не уявляєш, як я сумував, – прошепотів він, і в його голосі відчувалося щире зізнання, що розтопило останні крижинки сумніву в її серці.
Єва підняла голову, щоб подивитися на нього. Її власні очі були повні сліз, але це були сльози радості, що виливалися з її душі, очищаючи її від місяців болючого очікування.
– Я теж, – її голос тремтів. – Я думала, що ти ніколи не повернешся.
Він провів великим пальцем по її губах, і Єва відчула, як її шкірою пробігають мурашки. Його погляд знову став інтенсивним, темним, сповненим бажання, яке вона так добре знала і яке так відчайдушно чекала.
– Я завжди повертаюся за тим, що моє, – прошепотів Дамир, і в його голосі пролунала та владна нотка, що так притягувала її. – А ти… ти моя, Єво. Мій коханий Травень.
Він нахилився, і його губи знову торкнулися її. Цього разу поцілунок був не лише обіцянкою, а й вибухом накопиченої пристрасті, що чекала свого часу. Він був жадібним і глибоким, сповненим місяців розлуки, страхів і нестримного бажання. Єва відповіла йому з такою ж несамовитою жагою, її руки заплуталися в його волоссі, притягуючи його ближче, немов вона боялася, що він знову зникне, якщо вона його відпустить.
Поцілунок поглинув їх повністю, стираючи межі між минулим і сьогоденням, між страхом і блаженством. Він ковзнув до її шиї, залишаючи по собі палаючі сліди, а її руки ковзали по його спині, відчуваючи міць його м'язів під тканиною сорочки. Кожен дотик був електричним розрядом, що пробуджував у ній забуті відчуття, змушував кров вирувати у венах.
Дамир обережно підняв її на руки, і Єва обхопила його ногами, притискаючись до нього ще сильніше. Він ніс її через кімнату, її голова лежала на його плечі, її дихання було частим і переривчастим. Вона відчувала його тепло, його силу, і кожним фібром своєї душі розуміла, що це те місце, де вона має бути.
Вони були в її спальні. Місячне світло, що проникало крізь вікно, створювало в кімнаті інтимну напівтемряву. Дамир обережно опустив її на ліжко. Його погляд не відривався від її очей, ніби він хотів упевнитися, що вона дійсно тут, поруч з ним.
Він почав повільно розстібати ґудзики на її сукні, його пальці були ніжними, але наполегливими. Кожен розстібнутий ґудзик був обіцянкою, кожен дотик – полум'ям. Коли сукня сповзла на підлогу, Дамир вдихнув, його очі засяяли захопленням. Він провів рукою по її шкірі, і Єва здригнулася від приємного шоку.
Її руки потягнулися до його сорочки, розстібаючи її ґудзики, відчуваючи його теплу шкіру. Коли сорочка впала на підлогу, вона побачила його груди – широкі, рельєфні, з легким слідом шраму на правому плечі, що лише додавало йому брутальності та загадковості. Її пальці торкнулися цього шраму, а потім ковзнули вниз по його животу.
Дамир поцілував її плече, потім шию, його губи палили її шкіру, залишаючи гарячі сліди. Єва відчувала, як її тіло горить від бажання, як кожен нерв напружений до межі. Вона повністю віддалася цьому почуттю, дозволяючи йому вести її, повністю довіряючи йому.
У цю ніч не було ні таємниць, ні тіней, ні страхів. Були лише двоє закоханих, які нарешті знайшли одне одного після довгої розлуки. Кожен їхній дотик, кожен поцілунок, кожен зітхання були гімном їхньому коханню, яке пройшло крізь випробування, крізь біль, крізь невідомість. Їхні тіла злилися в єдине ціле, їхні душі переплелися, і в цей момент вони були в полоні одне одного, у полоні найсильнішого, що існує на світі – кохання.
За вікном повний місяць світив яскраво, освітлюючи кімнату ніжним сріблястим світлом. Травень, що почався з дощу і сліз, тепер дарував їм зорю, сповнену пристрасті, відданості та обіцянки, що це лише початок їхньої спільної історії, незважаючи на всі тіні, які ще могли чекати на них попереду.